Dymna sumish: До побачення, кохання!

Знаєш, мене сьогодні "порвало" на шматки. Для мене це була справжня евріка! Ні, ти не подумай, я, звісно, раніше слухала їхні пісні, але вони мене вставляли не та'як живцем. Він вміє брати за жабра. У нього такий серйозно-концентрований погляд, але гіпнотизує він голосом, текстами.

Ні, не так... ТЕКСТАМИ. Його крик, що так легко виривається із горлянки назовні, міг би слугувати ілюстрацією до найжорстокішого фільму жахів. Це крик звіра, ураженого нечистою силою. Люди так не кричать. А він... Та життя таке крихке. Думаю, якби Поплавського не було серед живих, йому би неспокійно жилося і на тому світі, коли б він чув кавер-версію свого "юного орла". А Курт Кобейн, гадаю, був би вдячний. Пісня про героя. "Ага, я розумію, чому герой - а-а-а..., а Kурт Кобейн - о-о-о!" У них свій герой. Хоч він до нас і спиною. ТАКОГО злиття публіки зі сценою я ще не бачила.
Ти помиляєшся, якщо вважаєш цю музику занадто нервовою, агресивною чи істеричною. Це ж тільки віддзеркалення нашого світу, в якому ми з тобою живемо. І нікуди ти від нього не дінешся. Навіть, "коли шилом по серцю, коли "обожнюю" не вимовляється, коли "кохаю" відчувається.
До побачення, кохання!