«Гуцул Каліпсо» в львівській "Гавані": осінній дисонанс

Теплого осіннього вечора перспектива відвідати концерт чернівецького «Гуцула Каліпсо » неабияк приваблювала. Ще більше цікавості додавало місце його проведення – «Гавана Club », – сама назва якого поряд з образом «Гуцулів » трохи бентежила.  Двома словами: цікавість перемогла.

Описувати враження від концерту почну з місця його проведення, бо це має особливу причину: «Гавана Club » виріс «на кістках » культової колись «Ляльки », місце якої в культурному житті Львова та в душах її відвідувачів після «смерті» закладу так і залишилось незаповненим. Про «Ляльку» пам'ятають, за «Лялькою» сумують, сама лише згадка про «Ляльку» породжує ностальгію. Особисто для мене «Лялька» відкривала світ культурних тусівок та неформальних вечірок. Початок мого студентського життя має присмак «лялькового» більярду за 3 гривні на пропаленому цигарками столі, а ще зеленого чаю з гігантських горняток. Темний підвал в стилі гранж з простенькими й водночас незвичними для того часу елементами декору був символом культурної епохи, першою сценою для багатьох молодих гуртів. Особливої атмосфери «Ляльки» не зможе відтворити чи передати жодна інша місцина.

Відвідати нове підвальне дітище Львівського лялькового театру досі не було нагоди, а тут подія, яка ще в підсвідомості породжує дисонанс: вар'ятські пісні буковинських хлопців під соусом з гламуру й непотрібних витребеньок «гаванського» дизайну. Несподіванки, приємні для одних й не надто приємні для інших, чекали вже на вході в клуб: представниці прекрасної більшості (нас давно вже більше, аніж половина) людства не просто проходили всередину безкоштовно, а ще й отримували в подарунок зірочку, яку згодом можна було обміняти на келих (який насправді виявився мензуркою) одного з трьох видів коктейлів, а от чоловічий квиток коштував 70 грн. Мабуть, це одна з причин того, чому хлопців на концерті було небагато. Та причина ця далеко не основна, оскільки люду того вечора взагалі була жменька. Подія була дуже погано розпіарена.

 Проте на музичну якісь вечора не вплинули всі ці деталі: «Гуцул Каліпсо» виступив чудово. Публіка шаленіла в танці, синхронно з музикантами віддаючи власну енергію «гаванській спеці». Львівський підвал був справді наповнений кліматом Острова Свободи й екзотикою гуцул-хопу (так хлопці називають власну музику), де вчувається й рок, і фолк, і джаз. До речі, духова секція гурту дуже тішила вухо якісним і красивим виконанням. Хоча загалом класно виступив кожен учасник «Гуцула Каліпсо», піднявши власним поціновувачам настрій веселими піснями й добрим гумором. Шкода тільки, що «Пастора» на палкі прохання публіки хлопці так і не заспівали.

Що ж, підводячи підсумки вражень від експериментального походу на концерт в «Гавану», згадаю про неоднозначність. Важко оцінювати заклад об'єктивно, коли його відвідини були практично відвідинами могили такої улюбленої «Ляльки». Важко назвати концерт вдалим, коли музика «Гуцула Каліпсо» вкупі з атмосферою клубу породжувала дисонансні почуття. Концерт сам по собі чудовий, клуб чужий, а вечір повний осіннього дисонансу.

Фотовраження з концерту дивіться тут