Іnner Destructіon fest: Репортаж з бомбосховища
Місце було обрано вдало – клуб Vault13, підвальне приміщення, справжній бункер із бетонними стінами й броньованими дверима на вході. З написами «Війна ніколи не закінчується», «No peace» та іншими вигадками розуму, зосередженого на зовнішніх атрибутах агресії. У приміщеннях для chіll'out - мішки з написами «І.D. Army» замість крісел. І саме приміщення – вологе й пропахле цвіллю... Утім, нікому цей момент відриватися не перешкодив.
Після ґрунтовної моральної підготовки до походу у згаданий бункер розповідями друзів про те, який небезпечний район Холодна гора, вийшов я на світ божий тільки під кінець фесту... Ще однією причиною стало прохання організаторів «не тусуватися» ззовні, щоб «звичайні люди», що живуть навколо, не скаржилися на шум та незрозумілих осіб, що шастають біля їхніх будинків.
За останнім даними, на другу ніч на фест прийшло вже близько 200 чоловік. Слухають у нас тероркор і нойзкор...
Грали на фесті тільки «екстремальні» жанри электроніки (назва зобов'язує...). Подобу р-н-б зіграв як вставочки тільки киянин KLP-521-42 іnc, якому схотілося пожартувати й змішати габбу (для непосвячених - це різновид електронного хардкору) із гламурненьким звучанням р-н-б. Ну і наприкінці 1-ї ночі, коли всі почали розходитися, хтось поставив синтпоп на зразок «Covenant», видимо, зовсім уже по приколу. Взагалі найлегшими поміченими на фесті треками були (у кількості одного треку від кожного) дарк-електро- треки від Pavel-Man.
Про діджеїв...
Досить колоритно виглядала за пультом Dream, що поставила на початку німецький марш і грала жорсткий техно-індастріал та power noise. У нацистській фуражці, червоній краватці й – часом – з батогом. Вся атрибутика мілітарі. Інші діджеї відсутність радикальної атрибутики в одязі цілком компенсували жорсткістю своїх треків. Один лише білорус із групи Energy вирізнився, надягнувши футболку «Я ненавиджу Drum'n'bass BY».
До речі, Panzer нітрохи не вагаючись поставив першою тему з «Термінатора-2». Народ зацінив. Як же не зацінити.
Не обійшлося й без глюків із апаратурою. А саме постійного зависання компів. Група The SoundSplіtters взагалі не змогла повністю відіграти сет, вибачилася й поступилася місцем наступним музикантам, пославшись на глючну техніку. Білоруси прокоментували це так: «Хлопці, купуйте семплери, й нічого не буде виснути!» Під ранок раптом вимкнулися монітори у діджея... Звукорежа довелося будити й просити знову їх включити.
Було чимало інших курйозів, наприклад, коли до організаторів прибіг DJ з настійливим проханням: «Допоможіть розібратися з апаратурою, я поставив болванку, а там не мої треки!» Після довгого розшуку «рідних» треків сет таки вдався...
Про жанри...
Якщо судити про представлені жанри – було майже все, що міг вигадати на ПК та семплері радикальний діджейський розум. Терроркор, спідкор, габба, техно (котре вирізнялося прямолінійністю й не-ламаністю), брейккор, power noіse (у виконанні 2525, звучання – суцільний шум із рідкісними вставками біту...). Музика ця характеризується частотою біту, занадто «екстремальною» для звичайних танцполів (близько 300 bpm). Panzer, наприклад, почав із більш-менш поміркованого звучання та ледве не трансовых звуків і закінчив дуже жорсткими бітами. Білоруси Energy вставили до сету джангловий повільний трек, потім важке електро та закінчували техно-реміксами на Sex pіstols у виконанні діджея й гітариста, що грав на овердрайві (звук вийшов ну з дуже посиленим дисторшном...).
Про враження. Музика, як і очікувалося, на дуже вишуканого поціновувача. Один із учасників Energy заявив прямо - «я не можу слухати музику одну добу після свого концерту». Що ж, частка правди в цьому є... :
Публіка? Хлопці та дівчата у протигазах, у марлевих пов'язках, у реконструйованих нацистських формах, в одязі кольору хакі... Всі відтінки мілітарі. Хлопець із іграшковим автоматом, котрий як дитя радів своєму прикиду та іграшці.
Перша та друга ночі вдалися на славу. Черговий раз було доведено, що є місце на танцполі й радикальним відгалуженням танцювальної музики. Нехай навіть танцпол - це бункер Vault13, а вдячна публіка – не дуже численні прихильники стилю «постапокаліптик» та «кіберпанк».