Історія про кота, котрий з’їв «Мертвого півня»

23 лютого у клубі поважних львів’ян «Культ» атмосфера була наче перед бурею. «Мертвий півень» протягом останньої п’ятирічки поводився якщо не мертво, то дуже тихо: трійко концертів на днях Львова, два виступі у клубі, добре, що «долар стабільний і російським рублем не торгували». Тому з’ява справді була подією. І навіть доволі висока ціна на квитки (100 грн.), не залишила й вільного місця у залі.


Вартувало прийти за годину до виступу, щоб для підняття музичного апетиту послухати Михайла Барбару, Романа Чайку та Олега «Джона» Сука на розігріванні пальців. Або для того, аби помилуватись інтонацією Ромка, котрий розповідає історії із життя журналіста, які тільки й спонукали Барбару дивитись на нього своїм особливим поглядом під слова «очима впираюсь в програму ВРЕМЯ».

Перші частину концерту публіка грала роль статечного панства, котре без великої охоти відкликалась на запальні заклики Міська хоча би попідстрибувати гузицями на стільцях. І тільки один відданий фан, у статечному піджаку, але з палаючою душею граяче підбадьорював публіку. Чомусь особливо йому до душі припали кореспондентки газети «Високий замок».

Втім, чи то зусиллями мега-фаната, якому наприкінці концерту вдалось вибратись на сцену до «Півнів», чи то силами фронтмена Барбари, котрий закликав до активності, знаходячись на кришці старовинного рояля, чи то просто запальними соло Романа Чайки і ритмами Олега «Джона» Сука, чи то пророчим «Il Testamento», публіку вдалось таки піднятись, поскладати крісла і поводитись на концерті так, як вони й самі цього очікували. Тому «Мертвий Півень» кілька кратно виходив на біс, а Місько Барбара навіть підміняв барабанщика у «Старенькому Харлеї».

Зрештою, розповідати про концерт, справа невдячна, тому кілька деталей просто можуть створити читачу образ присутності.

Чи бачив Роман Чайка свою комірку на стенді з достойними львів’янами?
Достеменно невідомо. Хоча мабуть таки так, поза як його софа знаходилась під коміркою. Але Роман на фото у комірці був у якійсь куртці, не зовсім притаманній для нього, тому сумніви можуть залишатись.

Чи сподобались відвідувачам футболки Михайла Барбари та Романа Чайки?
Однозначно! У футболці Михайла Барбари відчуваються харківсько-жаданівські віяння (для того, щоб побачити футболку відсилаю читача до сайту «Ммертвого Півня»). А побачити синьо-жовтий на вершині Кремля на червоній (ні не площі) футболці Романа Чайки було дуже мило.

Що хотів від Михайла Барбари якийсь бородатий німець?
Аби «Мертвий півень» виступив у Берліні.

Куди поспішав Чайка після концерту?
На роботу у київ.

Що курив Чайка і пив Барбара?
Легкий «Парламент» і коньяк відповідно.

Що робила одинока кулька на колонці?
Невідомо.

Чому назва репортажу така дурнувата?
Справа в тому, що кожен відвідувач концерту міг зобразити «Мертвого Півня» на аркуші паперу. Михайло Барбара після виступу коментував малюнки і гран-прі підкріплене добіркою альбомів гурту, було присуджене зображенню кота, котрий з’їв мертвого півня.