Форум видавців, ЛітФест, Ніч Поезії та Музики Нон-Стоп: постфактум

От і пішов від нас 17-ий Форум Видавців і залишив наодинці з численними придбаними книжками, купою вражень та в очікуванні наступного, уже 18-го Форуму. Цього року ФВ тривав цілих 5 днів і того часу все одно було надто мало, адже всі події, що відбувалися в рамках Форуму, можна було розтягнути на тиждень, а то й кілька. Часто посеред Львова можна було зустріти книголюбів з картою в руках, що перебігали з однієї події на іншу – хотілося встигну побачити та почути всіх, кого запланував.

Власне, в рамках цьогорічного ЛітФесту вкотре пересвідчився, що читання творчості вголос – далеко не найкраща ідея. Виникає враження, що добра частина авторів не лише не вміє декламувати власні вірші зі сцени, чи бодай для аудиторії, а й читати толком не вміє. Звісно, це абсолютно природньо, адже головне завдання автора – писати, а не ораторські здібності, проте, якщо бажаєш бути почутим, будь люб’язний – стань перед дзеркалом і навчися хоч нормально вимовляти. В частині залів, в котрих проходили заходи ЛФ, була погана акустика, іноді грала музика з сусідніх  закладів, що ще більше заважало авторам бути почутими. Такі звукові оказії залишили не зовсім приємний слід в душі поціновувачів літератури. Хотілося б також зауважити, що якось так історично склалося, що добра частина молодих поетів, замість того, щоб розробити власну специфічну манеру декламації своєї творчості, впевнено наслідують двох стовпів сучукрліту – Андруховича та Жадана.

Без цуд не обійшлося і під час Ночі Поезії та Музики Нон-Стоп, що проходила в Львівській Філармонії.  Все, як завше, розпочалося із запізненням, що нікого не здивувало – дружна юрба спочатку тиснулася в крихітному холі,а потім очікувала на початок власне в самому залі. Розпочиналося все доволі жваво й в повітрі ще витало бажання не лише слухати, а й вдумуватися, наскільки це реально, в хорошу поезію. Проте все це тривало до виступу Ірванця, котрий, в своєму репертуарі, завів мову спочатку про політику, а згодом його ще й на еротику потягнуло. Хвацько (що мав сили) жестикулюючи, Бу-Ба-Біст декламував власні вірші, супроводжуючи масними коментарями та не добираючи слів. По закінченні виступу пан Олександр був щиро нагороджений зливою оплесків, що ще більше розворушило його театральну натуру і він, заховавшись за афішку, що стояла зліва на сцені, почав витанцьовувати щось на кшталт стриптизу: висунув з-за «ширми » ногу й почав задирати штанку, оголюючи свої білі ікра та крадькома поглядаючи в бік міліціонера, котрий розташувався поблизу сцени та стежив за порядком в залі. А зал був в захваті! В екстазі – як сказав би сам Ірванець. Після цього сприймати вірші, що лунали з вуст інших митців, було вкрай важко. Склалася така тенденція, що, чим серйозніша поезія, тим менше люду до неї дослухалося. Найкмітливіші слухачі завбачливо принесли із собою надувні подушки, на котрих спокійно відпочивали під час нецікавих їм виступів. Необхідно зауважити, що кільком авторам таки вдалося прикувати увагу до власної творчості. Особливо добре з цим завданням впорався імпровізований дует Поваляєва – Антоновський, що виступав вже майже над ранок.

Окремим рядком варто згадати численних іноземних гостей – поетів з Росії, Грузії, Польщі, Каталонії, Фінляднії etc. В їхніх виступах теж був свій невеликий нюанс – сприйняття автора проходило крізь призму його перекладача українською. Останні далеко не завжди справлялися з декламацією поезії перших, часто виникав доволі сильний контраст між манерою прочитання, поведінки etc. творчого тандему.

Музична частина Ночі видалася на славу. Спочатку дует Zapaskівців щиро заводив публіку своїм луповим мінімалом та незвичними для укр естради текстами. Слухачі підривалися з місць та витанцьовували в ритм чудовій музиці, під сценою навіть утворився імпровізований танц-майданчик. Наступними в музичній програмі були Зелені Сестри – тернопільскький електронний фрік-проект. Дівчата, як завжди, потішили справжнім шоу з хорошим звуком та черговою відеоінсталяцією. Виступ Green Sisters не залишив в залі жодної байдужої душі – всі, хто не витримує такої музики, швидко покинули приміщення (міліціонер теж виявився далеко не фанатом електронщини,  проте чесно відстояв майже до кінця виступу), хто спав – прокинувся, а ті, хто почувався ще доволі жваво, вже десь під час другої пісні заходилися підвивати, підспівувати, покрикувати, чи то імітуючи Сестер, чи то дражнячись. Такий інтерактив прийшовся багатьом до душі і, здається, самі дівчата були не проти такого розвитку подій. За хороший настрій, чудову (для любителів, звісно) музику та класну атмосферу публіка щедро винагородила своїх улюбленців оплесками та викликом «на біс ». Завершував ніч (ранок?)  акустичний проект Наголос На Голосі, що вдало справився з цією місією. Група виступала у вигляді дуету – гітариста та вокалістки, але учасники щиро обіцяли, що в найближчому майбутньому повернеться друга вокаліста і вони знову виступатимуть у форматі тріо. Варто сказати, що на час закінчення заходу зал був заповнений десь наполовину.

Звісно, Ніч Поезії не обійшлася без звичних заминок: зміни тих, хто має виступати, безпосередньо під час події; непояви заклопотаного останнім часом Андруховича; розпивання пронесеного до залу Філармонії алкоголю; викриків типу: «Любка, я хочу від тебе дитину! » та тому подібного. Ніч Поезії та Музики Нон-Стоп принесла слухачам-глядачам силу-силенну позитивних емоцій, за що варто подякувати її організаторам, на чолі з Грицьком Семенчуком. Вперто очікуватимемо на наступний Форум (18-ий), наступний ЛітФест (6-ий) і наступну Ніч Поезії та Музики Нон-Стоп. Слава українській літературі!