КоктебельДжазФест-2009: Світ на гальці

-Бабусю, а що це у Вас, молоко чи сметана?

-Ну-у-у.. таке шось...

Якщо комусь здавалось, що напис «contemporary world & jazz music» на логотипі фестивалю не має особливого значення, то треба було терміново перехреститись. Музика всього світу відвідала цього вересня кримське узбережжя.

«Три місяці тому ми повернулись з Гоа, здається, що так нікуди і не поїхали,» – розповідає Тетяна, яка продає на пляжі всілякі індійські дрібнички. Проходячи берегом від гори Кара-Даг до Юнге, чуєш як всі органи тобі розповідають про майже навколосвітню мандрівку від середньої Азії через Америку до Індії. Від чебуреків через Волошинську сцену із джазовими стандартами до world people, що сплять посеред вулиці, та Nu Jazz сцени.

 Намагатимемось і ми пройти цим дивовижним шляхом крізь час та простір. «Відірвати погляд від Криму, відірвати погляд від Криму...» – повторюєш, як мантру, і сподіваєшся, що твоє тіло підкориться розуму. Пройшовши триста метрів, отримуєш в руки чебурек, вина і в оцій Азії доходиш до будинку Волошина. Свінг-денс та джазові стандарти переносять нас кудись в напрямку Нового Орлеану, але варто зайти до саду, як Європа застує все. Джазові стандарти, дерева, що ростуть нижче, ніж голова лежачої людини, стільчики, розставлені рівними рядами, обізнана на джазі публіка чемно і ґречно слухає улюблені п'єси, аплодуючи вдалим соло та яскравим пасажам, а навколо цього сидять-лежать-висять ті, кому просто музика подобається. Просто і спокійно в тому саду, але варто рушати далі.

 Далі ми потрапимо до Африки, а скоріше – на сусідні острови. Така собі «стометрівка блаженних», які сплять там, де зупинились ноги, грають те, що чують в голові, і кохаються з тими, кого люблять. Якщо не виникло якихось моральних протиріч, то посидимо і тут, бо в кожному відкриються для нас нескінченні світи.

 Повернімося з мандрівки на землю. Тут відбуваються події, варті уваги найвибагливіших. Головна сцена у п'ятницю та суботу являла собою коктейль зі світової музики. 11-го вересня це були «Этна-Трыо «Троіца», які грали, мабуть, на всьому, що може видавати більш-менш гармонійні звуки. Після них відбулась українська презентація проекту «Гайдамаки ї Voo Voo». А ті, в кого залишились сили, змогли почути кабаре-бенд «Серебряная свадьба», що змусив нервуватись любителів психотропних речовин: «Чи це трава тут у Криму така особлива, чи вони реально роблять те, що я бачу і чую?» – запитував один з відвідувачів фестивалю. А для тих, кому не спиться, грали резиденти CTSound: DJ's Sergio Mega та Aquabeat.

 День другий виглядав багатообіцяючим завдяки непересічній програмі. До початку концерту навіть важко було віддати комусь з виконавців перевагу, хіба Кортні Пайн, Oi Va Voi та Tequilajazz мали більшу медійну підтримку, ніж етно-ф'южн з Угорщини під назвою «свобода» (переклад з ашанті слова Djabe). Після серії прес-конференцій фаворитом став британський саксофоніст, який головним своїм завданням назвав синтез музичних напрямків, та не повівся на прохання розповісти який-небудь анекдот, сказавши, що всі жарти будуть на сцені. І на сцені таки було! Не дуже різноманітна музика в плані гармоній була розбавлена віртуозними соло як самого Пайна, так і музикантів його гурту. Імпровізація, яка дихає з глядачем одним повітрям та доводить напругу до того рівня, щоб якраз не померти, але і не зупинятись. Мультижанровий та мультиінструментальний Кортні не зміг назвати того жанру, за який би він ніколи не взявся. Було все – і джаз, і реггі, і нойз, і соул... Продовжили цей ряд британські клезмери з Oi Va Voi, які показали різноманіття психоделічної музики від жорстких урбаністичних бітів до медитативних сефардських єлеїв. З такого стану публіка так і не вийшла до ранку неділі. На жаль, Гуртові, який святкував свій двадцятирічний ювілей на цьому фестивалі, так і не вдалось вибити людей з того стану. Чи то довга пауза перед виступом та вихід на сцену близько першої ночі, чи не зовсім вдало підібрані сусіди по сцені, а можливо – і особлива камерність нового альбому «Журнал Живого» завадили пітерцям TequilaJazz передати свою музику у повному обсязі. Незважаючи на це, люди вийшли після цього із щасливими обличчями, а що може бути важливішим для артиста?

 Визначивши дослідним шляхом який же сьогодні день, розумієш, що залишилось забігти купити із собою місцевого вина, поцілувати гори і їхати назад до цілком звичайної, а не окремої реальності.