Київ двічі розважила «Оргія праведників»

8 та 9 квітня 2011 р. Київ відвідали харизматичні гості з братньої країни-«північного сусіда». Вони привезли з собою «закручену» музику у стилі «progressive rock», купу гарного настрою, а також фірмові диски по 150 грн на продаж.
Гурт, що запалював два вечори у київських клубах «Sullivan Room» і «Прайм» на Подолі, зветься загадково та епатажно – «Оргия праведников». Власне, у цьому стьобному святотатстві уся філософська наповненість текстів гурту – ламання стереотипів та шаблонів. Засновник гурту Сергій Калугін здатен як на високолітературний пафос під ламані й замислуваті ритми, пісні про героїзм воїнів та полярників, так і на матірні пісеньки, що засуджують життя гопників, на своїх сольних концертах. Але в більшості своїй тексти "Оргії Праведників" багаті алюзіями, насичені смислами і наповнені яскравими образами.
«Оргія праведників» з'явилася у Москві в 1999 році в результаті злиття творчих сил Сергія Калугіна і арт-рок гурту «ARTель». Сергій Калугін – гітарист з класичною освітою, автор текстів і музики «Оргії...», її серце і полум'яний мотор. Самоцінні вірші і складна музика Сергія відрізняються вишуканою фентезійно-містичної естетикою з відтінками російського національного колориту. За це деякі критики називають Калугіна "родоначальником російського дарк-фолку". Сергій Калугін додав у важке звучання «ARTелі» етнічну і симфонічну складові. Оновлена група не припинила сміливі експерименти в напрямку "бароко-панку", "рок-тарантели" і "метал-меси" і, що важливо, знайшла індивідуальність.
2010 рік виявився для "Оргії..." переломним: запис четвертого студійного альбому "Для тех, кто видит сны… vol. 1", вихід DVD, присвяченого 10-річчю групи, участь в ролі хедлайнера на open-air фестивалі "Пустые Холмы", потрапляння у трійку лідерів інтернет-голосування "Російський Топ-2010".
Перший візит в українські пенати інтелектуально-стьобних рокерів відбувся 8 травня 2010 року, коли двері до України широко відчинила творча група "Лейф Еріксон". До Києва тоді музиканти не доїхали, оскільки організатори розумно оцінили сили й можливості. Історичний концерт Калугіна і К відбувся у приміщенні, яке нагадувало про офіціоз совкової пори – актовому залі концерну "Весна". Тоді було презентовано новісінький альбом "Для тех, кто видит сны… vol. 1". Сольник пройшов вдало, гості у чорних масках та напіввійськовій формі з символами гурту запалили зал, диски та футболки розмели фанати "Оргії…" з усієї України. Не менш вдало тоді пройшов й акустичний вечір у місцевому клубі.
Наступного року стрибучий Сергій Калугін і його рикаюча та гуркітлива команда вирішили завітати до України вдруге. Цього разу з масштабним туром, що охопив відразу декілька міст та отримав назву "Вперёд и вверх". Ні, це не відсилка до голівудського фільму про старого мрійника, а друга назва пісні "Оргії…" "Для тех, кто видит сны". Тур в Україні забезпечила все та ж невтомна творча група "Лейф еріксон". Ними було, зокрема, створено промо-ролик та проведено масштабну рекламну кампанію, що досить непогане досягнення для фактично андерграундної музики. У рамках туру "Оргія..." дає концерти в Києві, Дніпропетровську, Одесі та Харкові. Далі музиканти поїдуть іншими країнами СНД.
Якщо підрахувати, скільки разів Сергій Калугін згадав на концертах 2010 та 2011 років про те, що завдяки продажу футболок і дисків група пише нові альбоми, то варто сподіватися на вихід невдовзі наступного номерного альбому гурту. Мабуть, це буде "Для тех, кто видит сны… vol.2", екстраполюючи назву першого.
Цього року Київ зустрів рокерів шаленим угаром під час "електрики" та вдумливим прослуховуванням на акустичному концерті. А також подарунками від вдячних фанатів, у тому числі від прекрасних дам. Місця для перших київських сольників були вибрані вдало: респектабельний клуб (колишнє казино) та андерграундний заклад на Лукʼянівці, в якому зазвичай проводяться "паті" готичного та металічного пошибу. "Sullivan room" виглядав шикарно: освітлення, сцена, пристосована скоріше до дискотек, судячи з місця для ді-джея, настінні екрани з подяками медіа-партнерам, величезний банер "Оргії…" за спинами гурту. "Лейф Еріксон" доклали багато зусиль, щоб прикрасити вечір і зробити його незабутнім. Публіка на київських концертах зібралася різношерста: від сивочолих любителів жанру до юних готес, що прийшли залучитися до непрямолінійних ритмів та текстів.
Виступу "Оргії" передував чарівливий та мелодійний сет київського гурту "Обійми дощу". Калугін запевнив зі сцени, що це його улюблена українська група. Команда вже давно відома київської аудиторії – і сольними концертами, один із яких оформився в DVD, і виступами на фестивалях, і квартирниками за участю Святослава Вакарчука. Зовсім недавно кияни  відзначили в тому ж клубі "Sullivan Room" своє п'ятиріччя сольним концертом, приурочивши до нього вихід синглу "Світанок".
Команда виступила з епічними композиціями на вічну тему кохання, прикрашені не лише традиційними басом та соло-гітарою, а й скрипкою та клавішними. Їхній сет органічно передував музиці металічно-запальних хедлайнерів.
Зворушливо відбувся перехід до наступної частини вечора. На сцену вийшов соло-гітарист "Обіймів дощу" Олексій Катрук з квітами, освідчився  у коханні до своєї другої половинки та запропонував їй руку і серце. Під радісні крики та аплодисменти залу дівчина згодилася, і так, на концерті дружнього гурту, народилося нове подружжя.
Цього разу найочікуваніші гості вечора вийшов на сцену без масок. Сергій Калугін, хоч і давно уже не в двадцятирічному віці, стрибав по сцені, награючи на гітарі, з молодечою енергією, закликав залу підспівувати і відробляв роль вокаліста-шоумена на всі пʼять балів. Згадувалися кращі часи рок-н-ролу, коли фронтмени стрибали у натовп та відривалися на сцені. Цього разу, порівнюючи з минулорічним візитом, похмурих дез-металічних рифів та гроулу практично не було, зате запальних пісень було вдосталь. Гітарні рифи доповнювала знаменита флейта та клавішні у виконанні Юрія Русланова. Не менше викладався й ударник Олександр Вєтхов, якого варто окремо загадати за чітко, як машина, відіграний сет у Дніпропетровську 2010 року (до речі, попри совковість приміщення, звук там визвучили відмінно) і Києві та багатохвилинне барабанне соло на київському концерті. Зал підспівував перевіреним хітам гурту: "Армагеддон FM", "Восхождение чёрной луны", "Туркестанский экспресс", "Офис", "Убить свою мать"… Деякі пісні прийшли на українську землю з десятирічним запізненням. Але, з огляду на нерозкрученість гурту та відсутність його кліпів на ТБ, і цей концерт став проривом.
Наступного дня Сергій Калугін відзначав свій день народження та знову наспівував пісні – практично ті ж самі, що й у "Sullivan Room", але в акустичному аранжуванні. Гурт показав, що прог-рок можливий і на гітарі без примочок, а також у приміщенні, дуже далекому від ідеалу – "Праймі" на Подолі. За пристойне звучання окрема подяка звукорежисеру гурту.
Невеличкий клуб був заповнений вщент, так що й другий виступ у Києві став аншлаговим. Публіка розмістилася на сидіннях просто перед сценою, і Калугін з командою створювали "домашню" атмосферу. Були й жартівливі композиції, коли місце клавішника займав басист і гроулив у мікрофон, або вокаліст грав ногами і руками на клавішних, було безперевне розпиття пива на сцені, були перевірені часом хіти й танці під них на невеликому клаптику "Прайма", не заповненому стоячими й сидячими слухачами. Гурт підготував для обох концертів "солянку" з цілковито різних за жанром пісень, від ірландських тем до закручених метал-балад. Приємно порадувало, що гурт не цурається й політичного стьобу – наприклад, "сплетни про Агутина, два портрета Путина, мама, что я делаю здесь?!" у пісні "Офис". На обох концертах звучала й пісня Дмитра Аверʼянова з дуже "політичною" назвою "Наша родина – СССР", мелодіями а-ля Стінг і стьобним іміджем Калугіна у масці зварювальника.
"Прайм", на жаль, рідко бачить подібну кількість публіки на "рядових" рок- та індастріал-заходах. Утім, і прогресивні рокери рідко балують киян своїми гастролями. Тож чекаймо на розвиток жанру "прог рок" в Україні та приїзд нових зірок.