«Елегія» осені в «Обіймах дощу»

22 жовтня в арт-клубі «Чеширський кіт» з першим сольним концертом виступив молодий рок-гурт «Обійми дощу».  Тільки, якщо бути цілковито правдивим, концерт був не зовсім сольним – в дуеті з музикантами виступала Осінь.

Видається невипадковим, що для свого першого сольного концерту (а разом з тим – і презентації дебютної платівки «Елегія») музиканти вибрали осінь – час, коли найгостріше відчуваєш самотність, минучість буття, час, коли межі поміж світом буденності і світом вічності витончуються, і так легко перейти за край.... Певно, не буде перебільшенням сказати, що музика «Обіймів дощу» і є духом осені – лірична, заглиблена, до щему тремка і  навдивовижу красива. Тому концерт гурту, саме в цей час і саме в цьому місці, влучив в десятку.

Знайомство з осінню, а разом з тим і зі своїм гуртом, «Обійми дощу» розпочали з пісні «Під хмарами». Багате оксамитове звучання, що народилося з союзу скрипки, ударних, перкусії, акустичної та бас-гітари з перших нот захопили в полон емоцій. Фактично всі пісні, що виконувались музикантами – з їхнього дебютного альбому «Елегія». До речі, щодо самого альбому, маю сказати, що була приємно здивована. Дебютний альбом, фактично перша серйозна спроба – і такий чистий, якісний а заразом –  вишуканий  звук, хороша лірика і, що головне, цілісність музики, тексту і почуттів. Як пишуть самі музиканти: «Всі композиції у альбомі «Елегія» об’єднані однією ліричною темою: з першої до останньої ноти це – розповідь про особисте. Почуття, що народжуються під звуки осіннього дощу, згодом розчиняються у крижаній самотності… і варто зберегти життя, для того, щоб знайти надію на відродження». Особисте – штука тонка. Щоб передати глибину почуттів потрібно вміти (і не боятися!) бути відвертим і щирим, що передбачає певний зв’язок музикантів зі слухачами. І хлопцям (та прекрасній діві) таки вдалося натягнути струну поміж музикою, власним світовідчуттям, світопереживанням і душею слухача.

Повертаючись до концерту, треба сказати, що «живий звук» був дещо слабшим, аніж на платівці, що є цілком зрозумілим. По-перше, над записом альбому працювало більше музикантів, а по-друге – музиканти мають не так вже й багато досвіду живих концертів. Єдиний відчутний мінус гурту – в вокалі, який занадто тяжіє до стандартного (і добряче обридлого слухачам) стилю молодих українських поп-рокових колективів («Скаю», «Антитіл» та іже з ними). Причому, особливо це стало помітно на концерті. Свідомо чи несвідомо наслідуючи такий стиль, Володимир Агафонкін дещо нівелює самобутність гурту. Та видається, що це є певним перехідним періодом, зростанням гурту, який, продовжуючи працювати над собою в тому ж дусі, таки знайде свій особливий стиль.

Виступ «Обіймів дощу» джерельною водою протікав крізь слухачів, горіли свічки і багряніло листя, якими музиканти прикрасили зал… Сум і самотність, біль і зануренність, якими була наповнена музика, дивовижним чином трансформувались в спокій і світло.  Відчувалося, що слухачі та їхня реакція для музикантів є дуже важливими, і ще – відчувалась любов і тепло.  Любов до музики, до осені, до глядачів… Любов до життя.  Самі музиканти говорять, що найкращим результатом для них є посмішки глядачів. Мабуть, в цьому і полягає секрет молодого українського гурту, який грає класну і дивовижно красиву музику.

Переглянути фотозвіт >>>