«Літпошта»: від поета до адресата
25 травня у київській книгарні «Є» відбулася презентація альманаху «Літпошта». «Літпошта» – це збірка творів молодих поетів (так анонсовано, проте після ознайомлення зі змістом виявляється, що до книжки увійшли і вірші, і проза, і навіть кілька рецензій), упорядкована Марією Шунь та Ігорем Павлюком.
Як зазначила на початку заходу Марія Шунь, її на ідею антології (альманаху? збірки? 
складно визначити навіть жанр такого об'єднання творів) надихнула антологія поезії двотисячників «Дві тонни». Прочитавши кілька полемічних рецензій на «Дві тонни», пані Марія вирішила підтримати молоду парость митців, опублікувавши їхні твори у ще одній добірці. Так і народилася «Літпошта».
Як відомо, пошта – навіть літературна – річ ненадійна. Тому навіть у цій антології сталося кілька неточностей. Наприклад, деякі митці стверджують, що не надавали текстів для публікації (хоча поети – ще менш надійні, ніж листоноші, тому тут одразу вірити не слід). А ще упорядники переплутали вірші Миколи Леоновича і Богдана Горобчука... може, через однакові зачіски?.. (Марія Шунь сказала, що до того спричинилася пошта, бо поети одночасно надіслали свої твори; але це прозвучало дуже іронічно стосовно концепції книжки. Присутній на заході Леонович, проте, не образився, а радо продемонстрував, чим його вірші відмінні від Горобчукових, перейшовши тим самим від вступної частини до практичної, тобто до декламацій.
А читання виявилися тривалими. Уже відомі в поетично-фестивальних колах поети читали впереміж із зовсім юними й майже недосвідченими (за висловом Ігоря Павлюка, одно з упорядників, «молодий поет – це як Христос до розп'яття»). Хедлайнером, безперечно, став Дмитро Лазуткін: і стильний, і талановитий, і ще й секс-символ. Як завжди, вразила художнім читанням Ірина Шувалова. Подружжя Захарченків відзначилося читанням з монітору ноутбука, на чому Артем закцентував: мовляв, зазвичай читають з папірчика, а бек-вокалістом їхнього читання став наймолодший синочок.
Стосовно ж тих поетів, для яких публікація у альманасі «Літпошта» стала однією з перших визначних, то їхні вірші були різними й за формою, й за змістом: траплялися справді добрі тексти, а були й такі, на якими вартувало би ще трохи попрацювати. Проте одним вони відрізнялися від постійних учасників літературної тусівки напевно: помітно, що у слемах вони участі не брали. Зрештою, майстерність декламації, так само, як формальна техніка вірша, здебільшого є справою практики, а отже, варто просто привітати юних митців з черговою публікацією, а досвідченіших – з тим, що їхні імена об'єднано у ще одні антології...чи то покоління, чи то просто нашого кризового часу.
