Поетичне (не)святкування 8 Березня

теґи: Богдан-Олег Горобчук, Дмитро Лазуткін, Львів, Остап Сливинський, Юрко Синенький, книгарня "Є", поезія

 

8Два дні поспіль молоді українські поети присвячували свою поезію жінкам. З нагоди 8 березня у київській та львівській книгарнях «Є» молоде покоління літераторів читало соціально-інтимну лірику та дискутувало на тему доцільності 8 березня, про права жінок та образ жінки у сучасній українській поезії.

 

Щоправда, із зазначених у афіші восьми поетів до акцій долучилися не всі. А виною тому… весілля. Київська акція співпала датою з міжнародним літ-весіллям відомого білоруського поета Сяргея Прилуцького (знаного на прізвисько Пістончик) та поетки Олени Степаненко. На львівській імпрезі число учасників збільшилося, проте двоє таки зійшли з дистанції – Павло Коробчук з Луцька та Лесь Белей з Ужгорода…

У бойовому строю залишилися Богдан-Олег Горобчук (Житомир-Київ), Андрій Деревенко (Дрогобич-Львів), Роман Рудюк (Львів),  Юрко Синенький (Львів), Остап Сливинський (Львів) та Дмитро Лазуткін (Київ). Останній, зокрема, ошелешив присутніх незвичним екіпіруванням. Поет з’явився в книгарні у формі національної збірної України, в якій наші спортсмени виступали на «білій» Олімпіаді у Ванкувері. Як і два роки тому у Пекіні, цьогоріч Дмитро Лазуткін, поет у душі,  а в реалі – журналіст Першого національного телеканалу, коментував Олімпійські ігри.

Впродовж літвечора поети всі, як один, зізналися, що свято 8 березня святом для них не є. Зі слів хлопців, це – лише дата, яка, було б незле, якби була рухома. Врешті-решт, це просто добрий привід для подарунка дівчині, із якою хочеш зблизитися. Для когось ця червона дата у календарі – день боротьби жінок, яким дарують «не напої, а набої», а для когось правило: «подарував квітку – відкупився від протестів». Між дискусіями хлопці читали гендерно свідомі вірші про секс, дівчат, заводи і світло кухонного вікна. Цікаво, що майже у кожного з поетів є рядки, написані від імені жінки. Натомість у дискусії про поділ літератури на жіночу і чоловічу, усі майже одноголосно підтримали думку Остапа Сливинського, що якщо й варто поділяти літературу, то лише на хорошу, погану і ніяку, але аж ніяк не за статевою приналежністю її автора.