«Любов і трішки перцю»: ніжність і епатаж молодої поезії

Львів святкував День закоханих дуже по-різному. Хтось тусувався на вечірках, хтось тішився потеплілою погодою й гуляв зимовими вулицями, хтось насолоджувався романтикою наодинці з коханими, а поетичні натури зібралися під дахом Українського католицького університету, аби насолодитися чуттєвою лірикою, пекучою пристрастю та оригінальним гумором молодих і талановитих львівських поетів.

Вечір «Любов і трішки перцю», організований Студентським братством  УКУ та літературно-художнім журналом «Дніпро», зібрав у залі публіку різного віку, статусу, фаху, об’єднаних небайдужістю до поезіє й бажанням відкривати для себе нове, цікаве й часом дуже несподіване.

Першою на публіку вийшла студентка УКУ й дебютантка вечора Наталя Шоловій. Легка лагідна музика, сповнені ніжності ліричні вірші створили хмаркову атмосферу любові й тепла. Та й в залі увесь вечір панував такий приємний затишок, що всі турботи десь розчинилися.

Народжений у п’ятницю 13-го і вбраний в чорне таємничий Джон Гнатів з містичним шармом читав тихим голосом красиву чоловічу лірику. Перший з поетів-чоловіків вечора на сцені, він запустив хвилю чуттєвості. Треба сказати, що хлопців-поетів було хоча й менше, аніж дівчат, проте яких хлопців!

Юна, яскрава і талановита Яна Янчевська прикувала увагу не лише своїми віршами, але й їх виконанням. Кожен вірш Яна переживала емоційно й артистично, а глядачі вибухали оплесками після кожної поетичної міні-вистави.

Марія Зятик повернула своєю лірикою настрій мрійливої ніжності, нагадавши, що в любовних стравах головне не переборщити з «перцем», адже всі інгредієнти повинні гармоніювати, витворюючи в сукупності неповторний смак кохання.

Фанатка Маяковського Оля Зеліско мріє про його славу, чим дуже розвеселила аудиторію. Проте повністю наслідувати епатаж поета не наважилася й до мікрофона вийшла не в жовтому халаті – побоялася, щоб ніхто не покликав людей в халатах білих. Вірші короткі і влучні, не лише про любов, а й про полярно протилежні почуття – вдалий хід, контраст підсилює емоції.

Обіцяла більше оцту, аніж перцю, але і з тим, і з іншим мірку вгадала – виступ Галі Хоми залишив приємні поетичні враження – насичені й чіткі.

На виступ цього хлопця чекали з хвилюванням – в Романа Штігера з кожною появою перед публікою коло прихильників зростає в геометричній прогресії. Майстерні рядки, величезний арсенал прекрасних поетичних образів нікого в залі не лишили байдужим.  Сам Роман хвилювався не менше – такою зарядженою була атмосфера.

Брати приклад з інших поетів вирішила й Світлана Корчагіна – їй імпонує звичка Олега Лишеги читати вірші своїх улюблених поетів. Чудова традиція – комусь нагадувати, а для когось відкривати вперше мистецтво інших, мистецтво великих. Світлана читала чудову поезію отця Яна в перекладах Дзвінки Матіяш. Звісно, поділилася вона й власними рядками, часом теплими-ніжними, а часом й з провокаційними нотками.

Така жіночна й така чутлива лірика Юлі Соломко наповнила залу світлом й добром. І лоскотали серця метелики своїми крильцями, і сонячні зайчики перестрибували лицями…

А насамкінець ми приберегли потужний заряд доброго гумору від Андрійка WARJAT’а, який тут же став улюбленцем публіки. Костюм, квітка, вимова – всі деталі доповнюють образ. Кожен вірш завершувався вибухом овацій, окупований студентами балкон аплодував стоячи, а після кожного куплету доводилось робити паузу й заспокоювати людей, аби таки дочитати вірш до кінця. Я й сама ледве стримувалася, хоча й намагалася зробити відеозаписи окремих віршів, а часто таки не стримувалася, тому вибачайте за стрибаюче зображення.

На цій позитивній ноті поетичний вечір добіг кінця, а люди розбрелися святкувати парами, у великій компанії чи наодинці, але неодмінно з гарним настроєм. Організація «Любові і трішки перцю» була винагороджена величезним позитивним зарядом, відкриттями для себе й для інших нових імен, яскравих талантів і просто кльових людей.

Тут можна глянути фото з вечора, а ТУТ – записи відеопоезії усіх авторів