«Мармулядні» розваги в Івано-Франківську

Останню неділю осені іванофранківці та гості міста вирішили не марнувати в рецидивах осінньої депресії, а відпочити дуже «мармулядно». Адже саме того дня закінчувалися святкування з нагоди відкриття культової екс-«Химери», в нині – арт-клубу зі смачною назвою «Мармуляда».  Відвідувачам арт-клубу трапилась нагода повправлятися в грі на сопілці, трембіті та дримбі на майстер-класах від «КораЛЛів», насолодитися казками Сашка Лірника, почути-побачити виступ «Перкалаби» та просто чудово відпочити в приємному товаристві.

Перед 14-ю годиною одна із залів "Мармулядки" вже була наповнена трембітами, сопілками, дримбами та охочими взяти музичний урок в учасників гурту "КораЛЛі". Бігали дітлахи, сміялися дорослі, змішувалися звуки й над всім цим панувала затишна атмосфера тепла й приязні. Можна було спробувати себе в усіх пропонованих музичних інструментах, тож я вирішила не втрачати такої нагоди. Перш за все хотілося розбудити свої гуцульські коріння й затрембітати на весь Станиславів. Та виявилося, що не така це проста справа – опанувати дужий символ карпатських гір. Хтозна-скільки силувалася щосили дмухати в трембіту, але звуки виходили з неї зовсім не такі, як під час трембітання кораЛЛівського Вільо. Розболілася щелепа й запаморочилося в голові, а гуцульські коріння й далі дрімали. Довелося ганебно відступати, осоромившися перед малими дітлахами, що трембітали без жодного напруження. Ось що значить виростати, дихаючи на повні груди повітрям древніх Карпат!

Опановування азів гри на сопілці давалось простіше й без запаморочень. З добрим й талановитим вчителем Мишком учасники майстер-класу відчули себе старанними школяриками й наполегливо дуділи в складі імпровізованого духового оркестру. Щоправда, грали ми всього три ноти, але то був гарний звуковий фон для вчительського соло. Та й атмосфера панувала, як у справжнісінькому оркестрі. А я вперше відчула себе причетною до народження звуків музики. В той же час за іншим столом дримбарі, абстрагуючись від нашого дудіння, опановували магічні звуки варгана.

Після розваг музичних настала черга насолод казкових – Сашко Лірник захопив увагу дітей та дорослих своїми цікавезними казками. Окремим пестунчикам долі пощастило навіть зіграти ролі казкових персонажів: Марусі, панича, цигана, дерева або ж коня. Після веселої низки казкових розповідей Сашко презентував відвідувачам "Мармулядки" 6 серій свого нового мультсеріалу – "Моя країна – Україна". Ідея мультсеріалу дуже цікава й чудово втілена, тож сподіваюся, що невдовзі "Моя країна – Україна" стане улюбленим мультиком українських малюків (і дорослих також, адже сюжет кожної серії безсумнівно цікавий усім) напротивагу чужим, безглуздим, а часто й неетичним закордонним мультам, якими годують майбутнє покоління нашої держави з екранів телевізорів.

Останнім етапом розваг став концерт "Перкалаби" чи, точніше, "Перкалабських придатків", за спинами яких, до речі, висіли живописні роботи Яреми Стецика, одного з учасників "Перкалаби" – 15 полотен виставки "Живопис по Перкалабі".

Словом, враження від останньої неділі осені в франківській "Мармуляді" якнайкращі. Залишається побажати їй щонайбільше цікавих заходів та творчих відвідувачів й ще раз подякувати митцям за чудовий мистецький день.

Тут дивіться "мармулядний" фоторепортаж