На барикадах не воюють, а... танцюють
А втім, не тільки, адже не лише цим тут займалися усі, хто завітав у ще недобудований клуб Остання барикада, 30 вересня 2003р. Цього вечора відбулася презентація третього номеру молодіжного літературного часопису «Молода Україна» (більше знаний, як МУ), який уже встиг зацікавити більшість читачів, спраглих творчості.
Приміщення - звичайнісінький підвал - додавало в і без того андеґраундну атмосферу ще більшої цікавости. Адже тут зібралися ЩЕ не відомі широкому загалу, але ВЖЕ знані у певних, переважно літколах, митці-літератори, себто люди, які вжалені якоюсь із мистецьких Муз, певна частина яких не гає часу даремно і використовує першу-ліпшу нагоду опинитися на сторінках вищезгаданого часопису. Якщо розібратися, то "часопис" - досить пафосне слово. Одразу виникає асоціятивний ряд: літопис, літописець, Нестор, історія, Україна... А чому б і ні? Адже будь-яка літературна творчість, зафіксована на папері, має право на повноцінне існування. Отже, автор, якому щастить потрапити на сторінки друкованих видань, автоматично опиняється в хронічних списках Історії літератури. Як автору вдається потрапити на ті самі омріяні сторінки - то вже питання таланту і обставин (передбачуваних чи ні). Але. Якщо людина чогось прагне, у неї має все вийти. Словом, хочеться вірити, автори, якими кишить "Молода Україна" - люди не випадкові. До речі, третій номер всіяний не лише літературними опусами, а і деякими міркуваннями колеґ від музичної журналістики - Олександра Євтушенка та Пільмана.
Останній привів на презентацію "МУ" свій підопічний гурт Андерсен, щоправда, музики ледь не втратили нагоду належно запрезентувати себе (нехороше спізнюватись, пане Пільмане!). Все ж таки хлопці показали себе вміло. Солісту б побільше розкутости, а іншим - драйву і вийде прогресивна молода формація. Чимось нагадує Тартак в юні роки, але тоді їх було тільки двоє. Тому Андерсен має всі шанси.
Завершив літературну імпрезу, як і очікувалось, львівський гурт Королівські Зайці, виконавши фактично всю свою програму, складену з 18 пісень. Виступ особливо потішив близьких друзів музикантів, на запрошення яких вони і приїхали. І якщо на перших піснях більшість присутніх сиділи, немов засватані, до кінця танцювали практично усі (окрім особливо впертих чи лінивих).
На презентації також була помічена Юлія Міщенко (вокаліст гурту Таліта Кум), що й не дивно (напевно, Юля вирішила згадати своє філологічне минуле, яке, відповідно, можливо, стане її філологічним майбутнім?).
Кожен на презентації знайшов щось своє - будь-то музика чи поезія або ж просто спілкування з творчими людьми, які, мабуть, колись таки стануть мистецьким бомондом.
