категорії: музика репортаж

«Наше Різдво» у Львові: свято музики та гламуру

теґи: Астарта, Дивні, Кому Вниз, Плач Єремії, Піккардійська терція, Тартак, Андрій Середа, Дударик, Кость Москалець, Львівський театр опери та балету, Остап Ступка, Різдво, Сашко Положинський, Тарас Чубай, Фестивалі, коляда, хорова капела Дударик

Наше Різдво

Різдвяний дух на цілий січень пробуджує Львів, дарує яскраві миті та приємні несподіванки. Святкової пори фестивалі, вистави, концерти, виставки тягнуться довгою-довгою вервечкою. Свято пампуха, «Рок-коляда», нарешті черга «Нашого Різдва».

 

«Наше Різдво» зібрало в Львівському театрі опери та балету докупи улюблені львівські колективи, аби подарувати львів’янам справжнє свято коляди. А заправляли дійством, за традицією, білокрилий Ангел (Сашко Положинський) і червонозадий Чорт (Остап Ступка).

 

Наше Різдво

Комічна боротьба добра і зла почалася з перших секунд і тривала впродовж двогодинного концерту. Жарт за жартом політику сюди втягнули, соціальні негаразди. Правду кажучи, дотепів я чекала оригінальніших, сценок – веселіших. Чи то перший львівський виступ був своєрідною генеральною репетицією, чи то мені, шанувальниці драйвових й чуттєвих культзаходів, стримані емоції в стінах Оперного здалися доволі флегматичними та інертними.

 

Розпочав коляду «Кому Вниз». Ніколи раніше не чула їх вживу, тож цей виступ був для мене приємним подарунком. Розкішний голос Андрія Середи приворожує й зачаровує. Трохи засмутило те, що «Кому Вниз» виступали першими. Не встигла публіка нормально нашорошити вушка, як виступ уже й закінчився – всі учасники виконували лише по три пісні.

 

Наше Різдво

Незвичний спів «Дивних» також був першим «знайомством» наживо, хоча їхні пісні не перший рік в моєму домашньому різдвяному плей-лісті. Цікаві й дуже непопсові хлопці.

 

Ангел Сашко несподівано заспівав з «Астартою», виступу якої не було анонсовано (принаймні, особисто я не читала їхніх імен в анонсі). Спершу гламурні амазонки з «Астарти» колядували без Сашка, а той просто собі танцював, викликаючи в моїй голові підозру про забутий-загублений сценарій. Потім разом заспівали зо дві пісні «Тартака» з «Гуляйгородом», де дівчата замінили останніх. До цього бачила й чула «Астарту» лише раз, на фестивалі «Захід». Тоді дівчата виступали разом з «Неділею» і  спів «Астарти» тоді чомусь сподобався мені більше, аніж нинішній.

 

Наше Різдво

«Пікардійська Терція» підняла бурю оплесків, що для Львова, в принципі, зовсім не дивно – улюблений колектив все-таки. Як звичайно, співали гарно, чисто, й колядки у їхньому виконанні розквітали найприємнішими різдвяними барвами.

 

Тарас Чубай співав останнім разом з хоровою капелою «Дударик». Колядували мило, щиро і головне – музично якісно. А найсолодшою родзинкою стала авторська коляда Костя Москальця «Вифлеєм». Тексти Москальця завжди сповнені не просто мелодійності й милозвучності. Найцінніше в них – особлива авторова філософія. Нова коляда не стала винятком. «Кожен по-своєму ми дійдем до Вифлеєму» – рядок, що, власне, втілює весь сенс Різдва, любові, Бога й людського життя.

Наше Різдво

 

Фестиваль став нехай офіційним і розпіареним, але гарним святом якісної музики у виконанні улюблених колективів та щирої різдвяної коляди. А ще – святом гламуру: гламурний Ангел з невимовно красивими крилами, гламурною зачіскою, гламурним костюмчиком, Чорт, що аж лоснився від гламуру своїм блискучим задом, піджачком з пайєтками й мегагламурними окулярами, гламурні амазонки, себто дівчата з «Астарти». Всі вони стали втіленням образу святкового гламуру на противагу простій щирості гарної різдвяної музики.

 

Детальний фоторепортаж з фестивалю дивіться тут