категорії: музика репортаж

Олег Скрипка ''нема вогню в генотипі''

Таланти ВеВешників на стільки багатогранні, що не можуть виразитись суто в межах колективу. Так, Олександр Піпа із неприхованим задоволенням самовиражається в тріо Борщ, Євген Рогачевський - в колективі Кломуз, заодно й романси співає. А Олег Скрипка встиг записати вже третій за рахунком сольний альбом.

 Нагадаємо, що свою сольну кар'єру Олег Скрипка розпочав ще у Франції на початку 90-х років. Спершу це була робота в кількох театральних проектах, де Олег, в якості музиканта та актора випробував свої здібності. Найбільш помітними і вагомими є дві вистави відомого французького режисера Філіпа де Куфлє, в яких він узяв участь. Повернувшись з французької еміграції на батьківщину, Олег не покинув сольних виступів та проектів.

22 червня 2004р., завдяки старанням рекординґової компанії Lavina music, презентація нової роботи відбулась на свіжому повітрі (у Центральному Парку Культури і Відпочинку, концертній залі Ракушка) у надзвичайно доброзичливій атмосфері. Серед присутніх були як журналісти, так і прихильники народного улюбленця - звичайні перехожі. Перед виступом Олега на сцену хлопчик і дівчинка, які, за задумом, повинні були прочитати вірш на честь винуватця свята. Але малявки так зашарілися, що не змогли вимовити ані слова, здавалося ось-ось зомліютю. Але все обійшлося і сталося навпаки - діти зібрали, мабуть, більше оплесків, ніж сам Олег. За тим на сцені з'явився циганський мачо Пєтя Чорний і присвятив Олегові 2 романси, один з яких перекладений Скрипкою на французьку. Олег Скрипка і Франція - це єдине і неподільне, - зазначив Петро.

Не знаю, як співати після Пєті Чорного. Нема вогню в генотипі, - зрезюмував Олег. Але вогонь знайшовся - навіть без присутності ВВ у повному складі (Піпа, вочевидь, репетирував перед концертом Борща, котрий мав відбутись того вечора) Олегові під супровід оркестру Малиновка (гітарист, барабанщик, контрабасист і дві бек-вокалістки - чарівні міліціонерши) вдалося розпалити інтерес публіки заграли кілька пісень з нового альбому. Були й народні пісні і народна українська румба про те, як додому я просилася, а він мене все не пуска-а-а-а-а-а-а-в-в!.

Як зовнішній вигляд артиста, так і присутність оркестру у формі цілком відповідали його стьобним манерам (алюзія до кліпу Каліфорнія, без котрої, звичайно ж, не обійшлось).

Не було лише Танців, котрих так вимагали.

Романтична лірика, що пронизує увесь творчий шлях Олега у сольній кар'єрі виступає на передній план, передусім завдяки переспіваним ним пісням - відомим усьому світові хітам. Ці мелодії набувають дивної властивості поруч із затятою експресією, з'являється ще більша мелодійність і чуттєвість. 

Судячи із задоволеного вигляду Олега Скрипки, сольна діяльність для нього - справжня відрада!