Перша презентація нового диску «Жовта кульбаба» від «Тельнюк: сестри» у Дніпропетровську

12 липня відбувся офіційний реліз нового альбому «Жовта кульбаба» неперевершеного дуету сестер Лесі і Галини Тельнюк, котрих віднедавна правильно називати «Тельнюк: сестри». Того ж дня розпочався і презентаційний міні-тур виконавиць містами Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Полтава й Одеса.

Першим містом став саме Дніпропетровськ, адже співорганізатором туру разом з Українсько-Британським підприємством «Комора» та музичним видавництвом «COMP EMI», виступила добре відома в Україні місцева мистецька агенція «Арт-вертеп». До того ж, як розповіли сестри Тельнюк на прес-конференції, у Дніпропетровську народилася їхня мама, і хоча прожила вона у місті зовсім недовго, Галина й Леся визнали за честь «відкривати» свій новий диск саме тут.

Щоб зайвий раз банально не розводитись про чистоту, щирість і якість виконання (для загартованих заокеанськими виступами Лесі й Галі то є абсолютно типовим), назву лише музикантів, які супроводжують сестер у турі – Олег Путятін, Роман Суржа та Іван Небесний, імена котрих вже самі по собі є знаком якості. А завдяки чарівникам звуку з компанії «Комора» взагалі здавалося, що кожна нота резонує у кожній клітині твого тіла. Хоча, можливо, не варто мені було сідати навпроти колонок.

А якщо серйозно, то все на концерті виглядало продуманим – жодного зайвого слова чи руху: Лесі взагалі було важко висловлювати експресію нічим іншим окрім голосу, оскільки їй доводилося весь час грати чи то на бандурі, чи то на клавішних. Галина ж, в елегантній довгій чорній сукні, являючи собою зразок статечності та аристократичної вишуканості, дозволяла собі хіба що напівшаманські медитативні поплескування «відірвавшись» (і то, це слово можна вжити з певною натяжкою) хіба у драйвовій композиції «Тюльпани». Тому найбільш експресивним виглядав Олег Путятін, котрому судячи з усього, надзвичайно тісно було на виділеному йому «п’ятачку» сцени, і він компенсував це пластичними рухами (наскільки дозволяла бас-гітара) та виразною мімікою.

Пісень власне з нового диску «Жовта кульбаба» довелося чекати майже півконцерту. Для початку сестри виконали кілька відомих пісень «Гроза», «Кленовий листочок», «Досадонька»; пам’яті батька – поета Станіслава Тельнюка – присвятили головний твір з поки що відкладеного проекту «По обидві сторони Сонця і Місяця». Окремо варто відзначити неперевершених «Жар-птиць», для виконання якої Олег Путятін пересів на місце соло-гітариста, Роман Суржа зіграв на бас-гітарі, а голос Галини звучав трохи по-оперному. Напевне, після успішного театрального досвіду вистави «У.Б.Н.» сестри Тельнюк можуть спробувати себе і у жанрі «рок-опери».

Поруч з композиціями презентованого диску, такими як «Дівчатко-кленчатко» (до речі, то єдина з 10 пісень «Жовтої кульбаби», вірші до якої написали не Леся або Галина Тельнюк, а на музику було покладено поезію їхнього тата), «Кольоровий літак», «Я знаю», «Голос твій», сестри, давши трохи відпочити музикантам, «на двох» заспівали твір «Назавжди» на вірш Богдана-Ігора Антонича. З цією піснею пов’язане одна хитра штука: у тексті є рядки про те, що мужчини зорями «платять ... паннам за п’ять хвилин кохання». Леся ж проспівала цей фрагмент трохи невпевнено, що я не розчув, чи у слово «паннам» вона поставила наголос на першому складі, чи все ж таки на другому – останнє, погодьтеся, кардинально змінює зміст.

На завершення концерту, як і належить, прозвучали дві чи не найпотужніші композиції альбому – власне заголовна «Жовта кульбаба (Harlem)» з прецікавим поєднанням елементів джазу, року та репу та «Вечірник», словами з якої «Я Ваші погляди в кулаці тримаю» сестри Тельнюк попрощалися з дніпропетровськими глядачами, маючи на меті продовжити розносити Україною звістку про аномальне як для середини літа розквітання жовтої кульбаби.

Фотозвіт Святослава Зоркого для АртВертепу