«Сорокопуди» Івана Андрусяка: ми від бабусі втекли...

«Місяць над Куземином стояв великий і чистий, як сльоза. Зірки виблискували старанно, мов першокласники…» Саме так – ідилічно – розпочинається нова дитяча книга Івана Андрусяка «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому». Власне, саме у таку ніч сестер Лізу і Стефу відвідує думка, що далі так жити не можна, тому вони вирішують втекти з дому від бабусиної опіки на свободу, де, за їхніми уявленнями, вільний дух, козацьке роздолля і права дитини!

Дуже прошу батьків не лякатися. Ця книга – анітрохи не керівництво до дій, а скоріше посібник з того, яким чином втікати з дому якраз і не треба. Бо це може тільки здаватися, як і героїням твору, ніби варто тільки вийти за хвіртку, і пригоди почнуться самі собою. Наприклад, зустріч зі шпигуном, котрий намагається вкрасти папку із секретними документами. У дійсності ж злочинцем виявиться сусідський п’яничка, тому розчарованим дівчаткам нічого не залишиться, окрім як відправитися купатися на річку. А оскільки найсмачніший у світі обід вони втратили, диньки з кукурудзою виявилися зеленими, то, ясна річ, їхня втеча виявиться недовгою. Хоча Ліза й Стефа ще встигнуть не тільки скласти бізнес-план з розкопок Куземинського кургану і залучити у якості інвестицій накопичені гроші свого однолітка Тараса Дмитровича, які той зберігав у власному Трилітровому Банку, але й відкопати бажаного коня, який, на превеликий жаль, виявиться не золотим.

Отже, маємо яскравий зразок сучасної прози для дітей, написаної захоплююче, з гумором і зі знанням справи. Адже прототипами головних героїнь стали власні доньки Івана Андрусяка. Та й, читаючи «Сорокопудів…», не зможеш не помітити, що події описує саме татко дівчаток, бо по ходу дії регулярно йдуть відсилання до нього: чи то один із персонажів татків ровесник, але ще не одружений, бо п’є горілку, то згадується знаний татків колега дядько Сліва. До того ж, кому, як не батькові двох доньок, знати, чому іноді хочеться вигукнути (відповідно до назви серії, в якій вийшла книга) «Обережно, дівчатка!».