«Підкамінь-2008»: пошуки «етно» у бруді та болоті

Ранок першого фестивального дня селище Підкамінь, що на Львівщині, зустрічало тривалою зливою та зниклою електрикою. З огляду на це, серед місцевого населення в моді були плащі-дощовики та гумові чоботи.

Хоча ближче до середини дня дощ припинився, електропостачання відновили, проте опівдні, коли планувалося урочисте відкриття, до фестивального поля можна було підступитися хіба у тих самих гумових чоботах, а проїхатися вздовж нього хіба що на тракторі (деякі джипи все одно загрузали у бруді та болоті). По обіді нарешті вигулькнуло нещире сонечко, земля почала підсихати, відпочиваючі почали потроху освоюватись на території і дегустувати страви та напої у численних різнокольорових наметах.

Саме там більшість глядачів і зустріли виступ першого учасника вечірньої концертної програми – фольклорного дівочого тріо «До схід сонця». Наступні виконавці почали помалу відходити від етніки. Якщо гурт «Тарута» мав сміливість не опускатися до фольклорного кітчу, то команда «Русичі» мала такий самий стосунок до етнічної музики, як і музиканти, котрі «лабають» на весіллях для втіхи сп’янілих святкуючих. Принаймні репертуар був у дечому спільний: «Підманула-підвела», «Мав я раз дівчиноньку», «Ой хмариться-туманиться» тощо. Після виступу «Русичів» мало не до гуру вітчизняної етніки слід було б зарахувати «Братів Гадюкіних», адже серед усього іншого фолькширвжитку гуртом було заспівано і легендарний шлягер «БГ» «Файне місто Тернопіль». З іншого боку, молодь, яка витанцьовувала у багнюці під сценою, вже почасти роздягнувшись до спідньої білизни, так само стовідсотково тверезою не видавалася.

Завершував концертну програму першого дня «Підкаменя-2008» гурт «Юркеш». Музиканти чи то офігіли від щастя, що через неприїзд «АтмАсфери» (офіційна причина – хвороба однієї з солісток після відпочинку у Карпатах), вони стали хедлайнерами дня, чи то остаточно увірували у себе як провідних вітчизняних панк-рокерів сучасності, але етномузику вони, судячи з усього, грати і не намагалися, наспіх переробивши власну пісню «Їду до Львова» на «Їду до Підкаменя». Юрко Юрченко-Нечистяк, особливо не фільтруючи власний лексикон, разом з колегами виконав більшість композицій зі своїх двох альбомів, по ходу з різним ступенем дотепності й доречності стібаючись з найголовніших українських «зірок»: Вєрки Сердючки, Руслани. Олега Скрипки, Наталки Могилевської, Олександра Пономарьова та інших.

Треба віддати належне – «Юркеш» дійсно «тягнув» на хедлайнера, але не імпрези, яка позиціонує себе як «етнофестиваль». А найбільше музика «Юркеша» роздратувала, напевно, «небесну канцелярію». Адже на завершення виступу колективу на голови і так виваляних у багнюці глядачів хтось із неба послав потужну зливу.

Наступного ранку погода, здавалося б, відповіла на відчайдушні благання організаторів «Підкаменя-2008»: пригрівало сонечко, у теплі якого сушилися всі і все, промокле напередодні. Також прибували все нові й нові глядачі. Фестивальне життя тривало: побільшало наметів з сувенірами, відновили роботу майстри народних ремесел, місцеві колективи співали на малій сцені; охочі мали змогу видертися на 16-метровий Чортів Камінь, постріляти з арбалета або взяти участь у лицарських змаганнях.

На четверту годину дня, коли було заплановано прес-конференцію з музикантами-учасниками другого фестивального дня, більшою частиною поля можна було спокійно пройтися, не ризикуючи промочити ноги. Та все одно на сеансі спілкування з журналістами виконавці підкреслювали «єднання з народом». Зокрема, вокалістка «ДримбиДаДзиги» прийшла у симпатичних гумових чоботах, а фронтмен «Бурдона» – як багато хто з публіки та «акул пера» – босоніж.

Власне, то був наш останній візит на фестивальний майданчик. Десь за годину до початку вечірнього концерту раптово нахмарило і пішла сильна злива, 20 хвилин якої було достатньо, щоб усвідомити: аби взагалі не залишитися без сухої і чистої одежі, на фест краще не потикатися. Тому концертну програму довелося слухати з подвір’я школи-інтернату, де мешкав. Чути усе було досить добре, принаймні достатньо для того, щоб пожалкувати, що не можеш спостерігати на власні очі за виступами гуртів «Чоботи з бугая» та «Бурдон», які забезпечили той рівень «world-music», якого так бракувало напередодні: автентична манера виконання, цікаве музичне опрацювання етніки, інструментальне різноманіття.

Наступні учасники «Підкаменю-2008» – гурт «Сонцекльош» – тонко й яскраво розбавили український мелос ритмами реггі та латино. Завсідник усілякого роду фестів гурт «ДримбаДаДзига» за порівняно короткий час встиг здобути шанувальників як серед меломанів, так і серед організаторів різного роду «оупен-ейрів», куди команду часто запрошують. Тендітна вокалістка Інна, котра співає голосом кількасотлітньої бабці, та етнічні мотиви у запальній сучасній ска-рок обробці здатні завести публіку максимум на третій-четвертій пісні. Слухаючи «ДДД», зловили себе на думці, що починаємо впізнавати їхні композиції, скажімо «Кисіль» або мегатанцювальну «На Йвана Купала».

На хедлайнерів другого дня – легендарних «Воплів Відолплясова» –довелося чекати десь із чверть години. Як розповіли деякі очевидці - через те, що трактор ніяк не міг дотягнути машину Олега Скрипки до сцени. Хоча «ВВ», з’явившись нарешті перед спраглі очі й вуха підкаменської публіки, заграли свій традиційний набір – від «Полонини» до «Танців» і «Весни», народ «відривався» на всі 100 відсотків (це було прекрасно чути!). От тільки як довго ще Скрипка з компанією зможе «виїжджати» за рахунок старих перевірених хітів – то питання.

Після подібних погодних сюрпризів, бажання залишатися на останній день фестивалю було не особливо палким. Як би на «Підкамені-2008» не було добре, проте вдома, у більш передбачуваному центрально-українському кліматі, все ж, краще.

Фото:  http://kava.lviv.ua