Піккардійська Терція привезла до Києва німецький інфаркт і львівську погоду!

24 вересня 1992 року відбувся перший концерт української вокальної формації «Піккардійська Терція» у Львівському університеті імені Івана Франка. Саме цей день прийнято вважати днем народження тепер вже легендарного ансамблю. 15-річчя заснування гурту «Піккардійська Терція», вже за традицією проведення київських концертів, святкувала в палаці Україна.

Нові і старі гіти «Терція» виконувала з однаковою віддачею, іноді здавалося, що, скажімо, «Старенький Трамвай» геть нова композиція, «Піккардійці» її переробили і максимально уповільнили.
– А цю пісню ми присвячуємо 450-ом людям, які нещодавно знайшли роботу в Києві, – сказав художній керівник колективу Володимир Якимець перед виконанням пісні «Ти на землі – людина», на слова Василя Симоненка.

«Піккардійці» – майстри у заграванні з залою. Цього разу виконання пісень разом із залою почалося вже з третьої композиції. Не дивлячись на те, що «Терція» не раз заявляла, що грає без антракту завжди, на київському концерті усе ж був невеличкий «антрактик», щоправда не для глядачів, а для самих «Піккардійців», оскільки вони замість себе на сцену вивели іншу «Терцію». Це були спеціальні гості – подібна акапельна команда з Мюнхена «Terzinfarkt».
– Ми познайомились на їхньому концерті, – розповідає Якимець, – вони спочатку підкупили нас назвою із корінневим «Терція», а потім ще й їхній концерт нас вразив і ми запросили їх спільно виступити у Києві.

«Terzinfarkt» виконували переважно чужі гіти на власний лад, як то «Sunny name across my heart». Перед третьою композицією «Інфаркт» спробував довести (і в них це вийшло бездоганно), що грають вони тільки наживо. Для цього один із учасників гурту демонстрував усю майстерність імітації гри різноманітних барабанів.
– Ми ніколи не чули, як закінчується ця пісня, – хорошою українською сказав один із учасників гурту, – бо наш соліст Гаррі ніколи до кінця не витримував, але якщо зал допоможе, то ми разом почуємо закінчення пісні.

На прощання обидва колективи спільно заспівали «Берег ріки». «Terzinfarkt» подарував «Піккардійцям» величезні льодяники з Мюнхену, на яких було написано «Терції – 15». На цьому свято скінчилося, шкода, хлопці на біс виходити не збиралися.

– На київські концерти «Піккардійської терції» я мріяв потрапити протягом двох останніх років, – розповідає редактор сторінки Культури часопису «Весь Кіровоград». – Два попередні рази я відверто прокидався занадто пізно, коли залишалися не такі вже й дешеві квитки. Плюс додати до цього витрати на дорогу до столиці і назад – не підйомна виходила сума. Але от цього року завдяки тому, що на офіційному сайті колективу ще у першій половині літа вивісили інформацію про майбутній жовтневий концерт, вдалося придбати квитки за прийнятною ціною.

Дмитро розповідає, що виникли деякі проблеми з поїздкою до Києва – потяги запізнювались на невизначений час, ходили чутки, що ніби всі поїзди зі Сходу країни зупиняють, бо, мовляв, начебто до столиці їдуть якісь озброєні люди мітингувати на підтримку якихось політичних сил. Хоча із тригодинним запізненням, але до Києва Кіровоградці все ж таки дісталися, хоч ледь і не запізнились на концерт.

– Враження? – веде далі Дмитро. – Для людини, котра вперше «наживо» бачила і чула спів «піккардійців» – це вищий виконавський пілотаж, що годі описати словами – це треба чути і бачити, принаймні у запису. Після подібних виступів якось не хочеться не то що суціль «фанерні» концерти по телевізору дивитися, навіть увесь отой «відстій» по радіо слухати. І чудово, що на концерті було багато маленьких глядачів – музичний смак треба виховувати з дитинства, навіть коли ти ще не розумієш, яка музика вартісна, а яка ні!

Отже, лишається чекати 16-річчя і сподіватися, що до того часу вже вийде новий альбом «Етюди», до якого, зі слів Піккардійців, назва вже готова давно, а от весь музичний матеріал докупи зібрати ще не вдалося.

Фото: Богдан Логвиненко