Поети відзвітували як провели літо

«Західний фронт молодої поезії» вистрелив… щоправда верлібром, на знак старту літературного марафону, що розпочався у львівській  книгарні «Є». Зустріч із молодими західноукраїнськими поетами стала першою із серії літературних вечорів, що відтепер регулярно щотижня відбуватимуться у книгарні.

Хмельницькому львів’янину Грицьку Семенчуку, львів’янам Альбі Поздняковій і Роману Рудюку, тернополянам Тарасові Федірко, Миколі Шпаковському та Наталці Пасічник випало нелегке, майже шкільне, завдання – розповісти, найкраще віршами, історію на тему «Як я провів літо».   

Відтак першого до дошки, чи то пак до слова модератор зустрічі Оксана Васьків викликала Грицька Семенчука. Хлопець, якого знають як наймолодшого найскандальнішого поета України зізнався, що літо минуло у підготовці до Літературного фестивалю, що відбувся в рамка цьогорічного Форуму видавців. А також у фестивальних вирах, куди затягало часто не лише літераторів, а й художників, музикантів, де вони знайомилися і творили фестивально-мистецький кровообіг… Усі «фронтовики» зізналися, що літо – не найкраща пора для писання. У спекотному ритмі життя про літературу радше говорять ніж творять її… Тому нових віршів прозвучало напрочуд мало, проте всі вони були дотичні тематиці. Відтак Семенчук знайомив слухачів із своїм ліричним героєм літніх текстів із подихом осені. А на завершення пригостив ще й віршем «Кокоси і кокаїн».

Роман Рудюк, фахівець з мандрівок автостопом, та Альбіна Позднякова (одна з упорядниць скандально відомої збірки ЛГБТ- поезії) цього літа працювали над романами. І якщо Романові вирватися з міста у спекотні дні не вдалося, то Альбіна  творила на березі моря – у Болгарії… 

Тарас Федірко, студент географічного факультету розповів про нелегке університетське літо, а радше «заслання» у глухомань, далеке від літтворчості і читання…

А у Наталки Пасічник  і Миколи Шпаковського літо пройшло без особливих акцентів. Тож Наталка зачитала кілька віршів з відлунням минулорічного відпочинку у Криму, а Шпаковський розповів віршовані історії про  чоловічка у кепочці у трамваї, що грає на сопілочці та про «Козуньки чорні, як сажа є чорна, по одній витягаю мізинцем з носа. Даю копняка і вони гет літают високо, а як призимлєютьсі  збираютьсі великоу отароу»…