Презентація роману Коельо із музичним супроводом
Захоплюватися чимось популярне в колах знавців, судячи з усього, вважається поганим тоном. Всі, хто робив промови 7 квітня в арт-клубі 44 з приводу презентації українського перекладу нового роману Пауло Коельо Заїр дуже старалися не сказати забагато хорошого. Тим не менше на презентацію зібралися і слово тримали під чітким керівництвом Михайла Бриниха.
Приводом був не просто український переклад, а перший переклад роману, тобто наразі видано всього дві версії - оригінальна і український переклад, яким ощасливило українських читачів видавництво Софія. Або, скоріше, читачок. Бо за однією з версій, це жіноча література, мовляв його книги дають таку необхідну слабкій статі віру в краще. Чоловіків же цікавить передусім форма естетична книжки всі однакового розміру і гарно виглядають на поличці, сказав один з промовців - відомий телеведучий. Одразу пригадалася радянських часів гордість господаря - заповнені корінцями дефіцитних нечитаних книжок полички. Взагалом на адресу автора сказано було багато та різного. Передусім всі виступаючі казали про феномен популярності, самі ж знаходили для цього феномену цілком логічні пояснення та натякали, що таку літературу, варту уваги широких мас, вони не читають, або ж прочитали одного Алхіміка і більше не хочеться. Проте фразу письменнника Книга Україна вже написано в моєму серці цитували і смакували навіть найскептичніші. Приємно як-не-як.
Дехто, як ми, наприклад чекали музичної частини - виступів Крихітки Цахес та asid-джазового проекту музикантів Схід Side Shabaltas Acid Panopticum. Групи ніби ж то достатньо непопулярні, щоб слухати і не перейматися за свій смак. Всупереч цьому більша частина культурної публіки після завершення промов зникла. Та й що там було робити, коли коньяк з канапками вже скінчився. Втім, кожному своє. Хоча можна було б і порозмірковувати про феномен непопулярності наприклад тої ж Крихітки Цахес.
Каша Сальцова також не оминула увагою Пауло Коельо, тим більше він пише про коханння і думає, що оригінально. І ми (Крихітка Цахес - прим автора) співаємо про кохання і теж думаємо, що оригінально. Окремо Каша відзначила нелюбов Коельо до Буша та заспівала про любов. І мають повне право вважати, що оригінально. Бо я, наприклад, ліричні пісні про кохання не переварюю за нечисленними винятками. От Крихітка Цахес як раз з тих вийнятків. В них це виходить зовсім не сопливо ще й на подвіги надихає, бо навіть вкрай трагічні пісні лишаються якимись життєствердними. Не часто вдається почути, але є надія що ситуація зміниться. Бо черговий раз вже скоро має нарешті вийти дебютний альбом. Але віримо, що таки незабаром. Каша зізналася, що на пісню В мене є мен вже є кліп. Певно, що не просто так, а в підтримку альбому. А того дня в 44 грали не надто довго, але повний діапазон від зовсім старої Джерела до зовсім нової, ще без назви.
В проекту музикантів Схід Сайду назва виявилася такою само трудновимовною (Shabaltas Acid Panopticum ) як музика важковідтворюваною. Навіть у пам'яті. Як раз серії краще один раз почути. Навіть рештки знавців заворушилися і зацікавилися.
Втім, не надовго. Кінець презентації змазався і без будь-якого завершу вального слова найстійкіші (чи найвсидючіші) розійшлися після завершення концерту, а з ним і робочого дня.
