Презентація «Славки» Галини Ткачук таки відбулася!

Київська презентація книжки «Славка» Галі Ткачук (за участю гурту «Пропала грамота») мала відбутися ще 18 грудня. Але в клубі «Бочка», обраному для проведення заходу, з’явилися проблеми з електрикою. А яка може бути «Пропала грамота», коли пропала електрика? Однак рівно за тиждень, 25 грудня, нічого екстраординарного, що могло би завадити літературно-музичній акції, вже не сталось. І тому презентація таки відбулась.

Вибір саме такого поєднання – «Пропала грамота» і Галя Ткачук – не випадковий. І перші, й друга родом з Поділля; творчість і гурту, і письменниці, за словами їх самих, суть одне й те саме. Або, принаймні, дуже схоже. Тому на глядачів, які зважилися прийти того вечора в «Бочку», очікувало гармонійне й органічне поєднання музики та літератури.

Презентація проходила напрочуд просто: «Пропала грамота» грала свої пісні, а в перервах між їхніми композиціями на сцену виходила Галя й зачитувала вибрані уривки зі своєї «Славки». Побачене, чи, точніше, почуте засвідчило правильність тверджень про схожість творчості митців: за духом і «Пропала грамота», і Галя Ткачук досить-таки близькі, хоча й різні за темпераментом – хлопці значно сильніше проявляють свої почуття в музиці, аніж письменниця в її спокійній, розміреній прозі.

У «Пропалій грамоті» особливо запам’ятався один колоритний персонаж, який то емоційно гупав руками в щось на кшталт двостороннього барабану (не знаю навіть, як це називається), то просто екстатично рухався і дригав усіма частинами тіла, заводячи публіку на танці. Також дуже цікаво було спостерігати за виразом обличчя Павла Нечитайла, лідера гурту, під час читання Галею тексту: надзвичайна увага і якась блаженна усмішка видавали неабияке захоплення творчістю письменниці. Однозначно, є в них якась духовна близькість!

Коли Нечитайло оголосив про закінчення вечору, це викликало замалим не обурення публіки. Після довгого й настирливого скандування «Галю! Галю!» авторка «Славки» змушена була вийти й почитати ще, а потім за справу знову взялася «Пропала грамота»: хлопці ще досить довго грали щось, вдовольняючи жагу глядачів.

Загалом можна говорити про успішно проведену презентацію. Шкода тільки, що людей зібралося менше, ніж можна було очікувати – це пов’язано і з раптовим початком зими, і з перенесенням дати заходу. Також дуже не сподобалося, що під час Галиного читання чимала частка публіки не звертала на неї увагу й заважала іншим слухати своїми розмовами. Це дещо зіпсувало враження.

Втім, «Пропала грамота» і Галя Ткачук все одно продемонстрували чудовий приклад взірцевої презентації – саме такі рішення, як поєднання музики та літератури, можуть привернути увагу людей як до хорошої музики, так і до хорошої літератури. Молодим гуртам і письменникам варто би взяти це на замітку.