Пташиний зліт на фестивалі "Гніздо"

Минулими вихідними Біла Церква в черговий раз претендувала на звання фестивальної столиці. На території тамтешнього авторинку вп'яте проходив фест «Гніздо», котрий цього року перевершив власні амбіції та зазіхнув на те, щоби запросити до участі, окрім українських виконавців, ще й зарубіжних зірок. Ними стали британці White Rose Movement та росіяни Punk TV. І якщо міжнародну відомість російського гурту ще можна було поставити під сумнів, то британські музиканти явно вирізнялись з-поміж лайн-апу фестивалю.
Адже White Rose Movement вже встигли підірвати всю Європу, виступити на розігріві у гігантів сцени Nine Inch Nails та The Kills, а також підписатись на співпрацю з Полом Епвортом, котрий ставить звук Bloc Party, Arctic Monkeys та Maximo Park. Тих, хто цікавиться світом музики, шокував факт, що ні одні ні інші закордонні гості «Гнізда» не були залишені фестивалем «на десерт» - як WRM, так і Punk TV не завершували вечір, а лише доповнювали загальну послідовність виконавців десь там посередині.

Більше фото у розділі "МАРМИЗИ"
Фото: Даша Стокоз

Перший день фесту почався, за українською звичкою, із запізнення та технічних проблем. «На сцені електрики нема, а ви хочете, щоб у нас тут щось працювало» - набундючувались продавці у палатках із пивом та морозивом, холодильники яких закипали на сонці.

Коли ж годинник чітко сигналив, що фестивалю давно час початись, техніки лишень почали налаштовувати звук, у чому їм допоміг гурт YouCrane (хлопці провели швидкий професійний саундчек, встигли завоювати серця натовпу, що саме почав потроху збиратись, виконанням кавера на Light My Fire легендарних The Doors, і попрощались словами «це була репетиція, забудьте все, що ми тут грали»).Тим часом людей більшало, аудиторія фестивалю міцнішала та ставала дедалі різнобарвнішою. Окрім того, натовп набував ще й місцевого колориту – що тут і казати, замість обіцяної охорони території відвідувачі отримали абсолютно вільний вхід. Особисто ми з легкістю заїхали на територію фестивалю на машині та зуміли непогано припаркуватись, і ніхто на вході нас навіть не перевіряв. Тож не дивно, що на «Гніздо», окрім спраглих меломанів, «злітались» ще й підозрілі «кадри». Але це, зрештою, не завадило загальному хорошому настрою. Не завадив настрою, до речі, і звук, котрий був далеким не лише від ідеалу, а й взагалі від якихось звичних норм. Але, в принципі, практика подібних заходів на теренах України вже встигла загартувати публіку, підкріплюючи терплячість. Тому з туману усіх мінусів нарешті виринув хоч якийсь плюс: фестиваль таки почався.

Ведучий «Гнізда», Ігор Пелих, – людина з великим досвідом подібного конферансу. Він уміло заговорював публіку в перервах між виступами музикантів, доки ті налаштовували апаратуру. Перелічивши незліченну купу спонсорів фестивалю, Пелих поступився місцем на сцені першим виступаючим – вже згаданому вище гурту YouCrane. Їх представили як наймолодших музикантів фестивалю, і пафосно заявили, що фестиваль «Гніздо» можна вважати початковою точкою відліку їхнього творчого шляху, проте нічого не сказали про те, що ці хлопці вже з десяток років успішно концертували теренами України в іншій інкарнації – у вигляді кавер-бенду Angie Nears. Проте, підміни понять ніхто не помітив, і YouCrane сприймали як новачків, сповнених ентузіазму. Хай навіть вони й справді вміло тримались на сцені, як для новеньких.

Менш ніж за годину за інструменти взявся гурт Qarpa. Маленька амбітна, та не в міру самовпевнена, Ірена Карпа з легкістю відшукала серед натовпу саме свою цільову аудиторію (що не дивно для Білої Церкви), для якої і співала. Були виконані як пісні з нового альбому, так і старі треки. Окрім того, була виконана й нова англомовна пісня з доволі передбачуваною, як для стилістики гурту, назвою «Fuck Me». Також Карпа вже традиційно запросила на сцену Сашка Положинського з гурту Тартак для дуетного виконання треків «Леді Ду» та «Вродливе м’ясо». Загалом же Ірена поводилась жваво, багато говорила з публікою. Прихильники творчості Карпи лишились задоволені.

Наступними сцену окупувала Димна Суміш. І якщо через неякісний звук до цього моменту відвідувачі фестивалю відчували лише дискомфорт, то характерне важке звучання  чернігівських альтернативників за таких умов давалось слуху особливо складно. Тим не менш, судячи з запису, котрий соліст гурту Сашко Чемеров лишив у своєму електронному щоденнику після виступу, він своїм сетом був задоволений. Зокрема, у своєму зверненні він подякував публіці за підтримку і теж відмітив низький рівень звучання.

Після різнобарвного коктейлю з жанрово несумісних Qarpa та Димної Суміші, на фестивалі «Гніздо» залунав Тартак. Лідер гурту, Сашко Положинський, також долучився до переліку тих, хто активно обурювався окремими аспектами організації: від нього на пироги дісталось і світловим технікам, які світили великими прожекторами прямо в очі Сашкові, і розпорядникам сцени, котрі проігнорували прохання вокаліста трошки протерти підлогу, до якої прилипали його ноги. Окрім того, Положинський закликав організаторів та охорону пропускати до віп-зони, під сцену, особливо активну публіку з-за огорожі. На щастя ЗМІ та гостей фестивалю, і на горе всім іншим, цього не сталось. Тартак виступав у неповному складі: містер епатаж та за сумісництвом скретчер, Архітектор, був відсутній за сімейними обставинами. Натомість у якості запрошених друзів, гурт супроводжували дві бек-вокалістки (для виконання фольклорних партій з альбому «Гуляйгород») та Андрій Підлужний, відомий громадськості вже багато років під псевдонімом Нічлава. Дуетом із ним Положинський виконав «Не кажучи нікому» - пісню, присвячену воїнам УПА. На цій патріотичній ноті музиканти виступ і закінчили.

Тепер, «на солодке», настала черга і хедлайнерів першого дня, довгоочікуваних White Rose Movement. Ще трохи підігрівши терпіння громади, британська п’ятірка нарешті засяяла на сцені. Час кількох перших їхніх пісень, по суті, пішов на те, щоб імпровізовано налаштувати апаратуру і дотягнути звук до якогось стійкого достатнього рівня. Відчувши нарешті публіку та звикнувши до обставин (впевнений, в таких екстремальних умовах WRM не виступали давно), закордонні гості виконали популяризовану радіостанціями «Girls In The Back» - якщо і не найкращу, то точно найвідомішу їхню пісню. До того часу і музиканти, і публіка вже увійшли в смак, тож White Rose Movement стали виконувати одну пісню за іншою, зрештою заспівавши всі треки з першого (і поки що єдиного) альбому «Kick» та ще й кілька зовсім нових композицій, невідомих досі. Соліст Фін Вайн грав на клавішах та гітарі, співав та надривався що було сил, дефілював сценою, заводив публіку своїми рухами, котрі вже стали візитівкою WRM. Всі інші учасники гурту теж викладались на повну, і коли вже публіка досягла верхівки емоційного та естетичного збудження, покинули сцену. Проте, ненадовго – далі було виконано ще кілька пісень «на біс». Остаточно вибухнувши хітом «Alsatian», White Rose Movement тепер вже остаточно попрощались, розчинившись у спалахах світла.Ця мить, фактично, стала апогеєм фестивалю.Слідом за WRM на сцені грали Друга Ріка, котрі виглядали доволі дивно після видовищних британців. Проте, треба визнати, в таких сценічних умовах хлопці тримались добре і вжарили чудовий концертний драйв, як вони це вміють. Валерій Харчишин і компанія достойно завершили концерт.

 

Другий день фестивалю виглядав дещо тьмянішим, і думка ця об’єктивна, про що свідчать і відгуки у гостьовій книзі на сайті «Гнізда». Та й публіки на другий день було не так багато, і її значну частину становило місцеве населення. Спробували врятувати положення  «Гнізда» хіба що новосибірці PunkTV із своїми запальними пост-панківськими ритмами. Українські ж виконавці не представили нічого суттєво нового, відігравши традиційно і не надто масштабно. Відвідувачі фестивалю привітно зустрічали проекти Platina та Lama, чиї жіночі вокали прийшлись громаді по душі. А особливо бурхливо натовп аплодував гурту Мурени, що не дивно, адже хлопці самі родом з Білої Церкви, та гурту ТІК, чиї простецькі тексти та музика також знайшли відгуки серед місцевої публіки. Закривав фестиваль Скрябін, котрий привіз свій новий проект – фарсовий гьорлз-бенд Поющіє Труси. Новоявлені підопічні Кузьми Скрябіна завітали на «Гніздо» на білому лімузині.
Загалом, навіть не зважаючи на численні організаційні мінуси, фестиваль мав місце, і це вже чудово. Маємо надію, «Гніздо» вчитиметься на своїх помилках і наступного року стане ще більшим та якіснішим і неодмінно презентує нові сюрпризи, нових запрошених музикантів. Адже, в цьому нема сумнівів, візит White Rose Movement – то тільки початок. Далі буде.

Більше фото у розділі "МАРМИЗИ"
Фото: Даша Стокоз