Сіро-зелена класика
Істина, яка має місце у даному випадку.
Грін Грей за своє більшедесятирічне існування спромігся випустити аж 4 альбоми, один з яких - "Зе Бест", спромігся він і за весь цей до-о-овгий період майже незмінно виконувати свої неперевершені гіти - "Под дождем" і "МФ" і залишитись у зверх-стьобному іміджі. До всього цього "послужного списку" можна віднести і спроможність другої спроби заграти акустичний академічний концерт. Але на цей раз уже в Національній Опері України ім. Т.Г.Шевченка.
На скільки дозволяє пригадати пам'ять, саме Грін Грей виступили амбасадорами подібних проектів. За ними - через 5 років - підхопили ініціативний приклад і представники галич-рока-попсу - Океан Ельзи. Важко сказати, який з усіх подібних експериментів можна сприйняти на 100%-ве "ура". Скрізь є щось нетрадиційне, як у сексі. Але й без мінусів не обходиться. Та й про акустику розказати - все одно, що затанцювати про…скажімо, реп-читку. То ж розділимо цю подію на три пункти: 1. Репетиція, 2. Конференція і 3. Власне, концерт.
Отже:
1. Репетиція.
Пройшла у дарницькому клубі "Нью Йорк". На прохання явки журналістів, з'явилось, якщо не збилась з рахунку, аж 3 мас-медії .А шкода. Вони пропустили унікальну можливість побачити, як, наприклад, Мурік диригує, а Дизель підспівує. А ще у нас була нагода взяти ексклюзивне інтерв'ю у головних дійових осіб - тих таки Муріка, Дизеля та диригента Національного симфонічного оркестру України - Володимира Сіренка. Але що питати, коли і так усе ясно. Єдине, що здивувало: відсутність аплодисментів. Але це ж "не революція, це - тільки репетиція!".
2. Конференція.
Тут вже й розпитати можна. Чому, наприклад, у ГГ так мало альбомів і концертів? Чому знову симфонічний оркестр? Чому... чому… чому???
А ще дізнатись, що:
- про кохання вони не збираються написати ЖОДНОЇ пісні;
- їх розпирає сказати, що вони зроблять восени;
- недавно вони відсвяткували 500-й концерт;
- в Києві - 1 концерт на рік - це вже нормально;
- Горов (режисер-постановник концерту - прим. авт.) - старий друг ліпше нових двох! І то правда, адже краще цього ніхто б не поставив;
- насправді рок-музики дуже полюбляють носити фраки;
- ГГ - це єдиний зразок англо-саксонського варіанту українського зразка. Хоча… що тут українського - це ще спірне питання.
- їхні пісні могли бути заспівані ще 100-200 років тому;
- в 10 рочків Дизеля найбільше хвилювала рок-сцена;
- першим серед класичних композиторів на думку Муріка спадає Берліоз, прикинь?!
- десятиріччя групи випадає не щодня, а тому акустичний концерт - добра нагода відсвяткувати. Тим більше, що таким чином, на їхню думку, популяризується оперна музика серед молоді (наївні!);
- для музикантів такий концерт - велика відповідальність. Адже там будуть присутні їхні батьки, для яких Оперний театр - святе місце. Тому цей концерт - для них, в першу чергу.
3. Власне, концерт.
Як і очікувалось, відчиняється завіса і з'являються незмінні Мурік із Дизелем у фраках. Але вони обоє губляться серед чисельних оркестрантів. А ще… бального та спортивного балетів і декорацій. Періодично пісні розбавляються подяками Муріка (батькам, країнi, DJ'ю Толіку), вставками (як, наприклад, трагічний вірш про мамине серце, яке вирвав його для своєї дівчини, прочитаний маленькою дівчинкою: відповідно - звучить пісня "Мама", або фортепіанні варіації радіогедівської "EXIT MUSIC": відповідно - звучить не пам'ятаю яка пісня, бо в цю мить я з Вакарчуком (сидячи в одній ложі) в один голос вигукнули: "Це ж RADIOHEAD!!!" Теж мені, фан-клуб).
Антракт. Так, а ви що думали? Якщо рок-група, то й антракту не повинно бути? Чудова нагода сходити в буфет і роздивитись усіх поважних гостей, серед яких стільки цікавих персон: і О. Скрипка, і Ю.Міщенко. А ще Фагот, Діля, Росава, Дюша, Мирослав Кувалдін, Нумер482, той же Вакарчук та ін. І всі вони прийшли набиратись, сподіваюся, досвіду.
2 дія.
Прямо, як у п'єсі. Так, бо постановка більше скидається на театральну п'єсу з бал-маскарадними костюмами. Але вже у другій дії головні герої повертаються у звичному для всіх і них самих прикиді, що дає їм можливість відчути себе самими собою і викликати схвальну хвилю емоцій.. Тут вони вже майже у своїй тарілці. І це доходить до того, що Дизель розганяється і починає діяти за текстом: "Включи погромче свой дисторшн!". В цей час: звучить "Депрессивный листопад", техніки імітують справжній листопад і у оперних стін починається справжня депресія… У глядачів, напевно, теж. Бо це остання пісня. І клич їх - не клич - тут є запланована програма.
Але не варто перейматися тим, хто пропустив це дійство. Мені, наприклад (з певних причин мені було видно не все). ГГ обіцяють провести цю класичну програму деякими містами України, що є сумнівним щодо рентабельности шоу.
Головне, щоб істина, проголошена на початку, не виправдалась. Але здається, вона вже зараз починає збуватись, як і будь-яка елементарно написана фігня.
Дизель і Мурік наразі розбіглися сольними проектами. Чи мода така?..
Але заради експерименту нічого не шкода. Важливо вчасно усвідомлювати потребу купкування.
