П'ятий День народження Sumno.сom

Так, це сталося! Я побувала на п`ятому Дні народження свого віднедавна найулюбленішого сайту-спільноти блогів про культуру «Sumno.com».

З «П`ятиденчиком», милі мої, – хотілося кричати разом з виступаючими в той 23-ій день жовтня 2010 року – хай він застрягне в горлі нинішнім паскудним упорядникам підручників з історії, хай згинуть ті, хто стверджує, що української культури й української блогосфери не існує.

Люди, ми є! Ми всі явилися близ 16-ї години 00 хвилин у приміщення Київської малої опери. І малооперське нереставроване приміщення організатори славно, кічово, а головне – правдиво, оформили плакатами та бутафорією «за комуністичними мотивами» – бо так зараз є. Живемо за комуністичними мотивами, відлюдно, ентузіастично, не підтримувано владою, замовчувано ЗМІ, без фінансів і реальних можливостей розвиватися – добре, що не арештують (поки що). Українська культурницька спільнота никається в обідраному бункері, слухає свою українську музику, дивиться свої українські мультики, розглядає картини своїх молодих українських художників, приміряє одяг українських дизайнерів із натуральних тканин. Просто-таки підпільна українська діаспора… в окупованій Україні. А що, хіба нє?

На святкування «П’ятиденчика Сумно?Ком-у» були запрошені підпільні, невідомі Спілці художників України і Міністерству культури і туризму України – а таки талановиті –художники, культурники, учасники молодіжних гуртів, серед котрих неформально титуловані особи: кращий казкар і аніма-ідейник України Сашко Лірник,  найприродніший модельєр України і одягальник в одяг «Мокша» Сашко Бо-Гі, український лайфджорналовський топ-блогер і батько Сумно?Ком-у Богдан Логвиненко (чи просто – Блогвиненко).

Перфоманс передбачав виставку художніх робіт і аніма-залю на першому поверсі, а також виставку-продаж майстрів і майстринь хендмейду, гербатову чайну, і концертну програму – на другому. Отже, таємні талановиті молоді українські художники: Марися Рудська і її статичні тонкості, Дмитро Буланов і його геометричні стрункості, Саша Пучкова та її відбиткові мультяшності, Катрін Вощинська і її олійні жуковості,  Наталія Приймачук і її графічні психохарактерності, Олена Некора та її сферичні фантапортретності, Агіца Бо-Гі та її анатомічні нутрісності.

Творчий показ одягу «Мокша» від майстра крою та шиття Сашка Бо-Гі, моделі готували довго, щоб показати його весело й неординарно. Отже, хто пропустив шоу «Мокша. Людяний одяг» & «Мокша. Сумно одяг», той сам собі винен.

А мультики… З мультиків усе почалось, і вони весь час супроводжували свято. Ірина Джола, відповідальний «сумнокомівський» модератор, що була ведучою «П’ятиденчика» на першому поверсі, підготувала глядачів до відеопоказів: …від Сашка Лірника (він же – Олександр Власюк) анімаційний серіал «Моя країна – Україна» – пластиліновий, крутий мульт, де головні герої – котик і казкар подорожують Україною і мають найрізноманітніші пригоди, пов’язані з історією, легендою чи сучасністю різних місцин України; …від Наомі Умань (вона ж американка, що тепер легедзинська українка) з її експериментальним документальним кіно про таких як сама, емігрантів, котрі Наомі знімає на кінокамеру 60-х років… Що там ще? Словом, люди, хто має до того хоч трошечки хисту, знімайте… Бо пів дня, до і після показу українського кіномистецтва, як родзинки свята, мусили дивитися мульти-короткометражки заморські.

Двоповерхова Київська опера того вечора стала українським культурницьким осередком. З «П`ятиденчиком» мережу «Сумно?Ком» вітали чудові молоді українські фолк-рокові гурти: «Zapaska», «ДомРа», «Пропала Грамота». Шкода, що я з усіма учасниками гуртів не перезнайомилася, тому буду пояснювати «на мігах».

Одразу на початку концерту, гурт «Zapaska» порадував неповсякденними, лірично-хуліганисто-філософськими текстами, солістка – ніжністю, соліст – грою на кількох дивних народних інструментах і невтомною стрибучістю. До речі, солістка гурту «Zapaska» також святкувала свій День народження, в честь котрого вокалістка гурту «ДомРа» співала у коридорі гучне «Многая літа».  

Сильний голос солістки гурту «ДомРа», вже не вперше мене радує. Блюз-рокові мотиви клавішника і домриста, у поєднанні з народно-веснянковим вокалом їхньої дівчини, викликають безперервний рух мурашок по спині. Боялася, що такий сильний голос загубиться, приглушиться у стінах не надто великого залу, але помилилася і дуже рада цьому. Вокал гурту «ДомРа» звучав перфектно.

Гурт «Пропала грамота» спочатку зіграв пісень «зі старого», а потім запрезентував композиції з нового альбому «Чудернацька сила». Хлопці співали, кричали, віншували-вітали, вигравали на неординарних бубнах та різних музичних інструментах «із народного». А ще – переодягалися і дуркували. А під кінець навіть заспівали разом з іменинницею, солісткою гурту «Zapaska», величаючи її «солісткою двох гуртів». Словом, підривали «сумнопубліку» як могли і вміли. Дай вам Бог здоров`я, хлопці.

Бо головне в цьому житті, то здоров`я – переконані організатори свята, завернувши усе дійство «П`ятирічки Сумно?Ком-у» на здоровий спосіб життя. Пахуча гербата і пляцок домашньої випічки (за ціною добровільного внеску) – це найсмачніші, найздоровіші частування, що їх подавала гостям Олена Шарговська у мистецькій чайній.

Загалом вечір проходив у спокійній, кочівній атмосфері: публіка розслаблено, ведучи інтелектуально-мистецькі розмови, розгулювала з поверху на поверх, обмінюючись вітальними кивками і попиваючи гербату, розминалася сходами й коридорами, то розглядаючи картини на стінах, то насолоджуючись темрявою й мультиками, то пританцьовуючи в такт підривним ритмам музичних гуртів.

Тож я вже з нетерпінням чекаю наступної осені. Сподіваюся, наступного разу потрібно буде орендувати як мінімум 4-поверхову будівлю.