«Радіо Live»: Читання віршів у напівтемряві

Сьогодні – останній день другого київського весняного книжкового ярмарку. Цього року захід не ряснів подіями. Помітно вирізнились молоді поети, які влаштували читання віршів у темряві. Дійство йменується «Радіо Лайв».

Трошки більше світлин >>>

Це вже другий за ліком «ефір» Радіо Лайв. Цього разу теми для читання розділилися так: дівчата читали про кохання, а хлопці – про війну. Усього учасників було аж 20 – серед них – 8 хлопців. Ще один учасник не читав вірші, а відстукував ритми на барабані. Перед тим, як в залу Інституту фізкультури пустили глядачів, вікна ретельно закрили шторами, а на вході видавали чорні пов’язки на очі, щоб перебувати в повній темряві. Але не на всіх вистачило пов’язок, тож для багатьох акція, все ж, відбулася у напівтемряві.

– Ключовою є не темрява, – каже ініціатор акції, поет Артем Захарченко, - ключовим є тільки слухове сприйняття. Коли людина не бачить ніяких зорових образів, у неї вмикається внутрішній екран. І вона починає сприймати інформацію набагато більш творчо. А вдома людину багато чого відволікає від радіо: хатня робота, діти. Якщо ж ходити слухати радіо, як в театр – то вже зовсім інший ефект!

Учасники не представлялися, тому в темряві, ідентифікувати по голосу, хто читає не завжди вдавалось. В заході брали участь лише поети-двотисячники.

– Ми не запрошували поетів, які намагаються наслідувати попередні покоління. – каже Захарченко. – У двотисячників – своя стилістика, невимушена, ніхто вже не намагається робити протестні, контркультурні тексти, так, як це було популярно в 90-х. Це найбільш вільне від творчих стереотипів покоління. Кохання і війна – це просто класичне протиставлення. Головним завданням було створити патетичну атмосферу.

Оксана Самара читала останньою і вирізнилася тим, що також читала про війну. Точніше, свої вірші поетка присвятила українським бійцям у Чечні.

– Я не читала про кохання з кількох причин. – розповідає Оксана. – У мене таких віршів просто немає. Не люблю соплей, а коли 10 дівчат читають про кохання, інакше й бути не може. Мені не сподобалась сама ідея – вона занадто банальна. Було б добре, якби ті дівчата знали, що таке кохання, а ті хлопці – що таке війна.

По закінченню, Богдан-Олег Горобчук пригощав відвідувачів котячим кормом «Дарлінг». Завіси з вікон прибрано, світло увімкнено – вистава закінчилась.

– Наступна акція буде хтозна, коли. – каже Артем Захарченко, – але ми вже придумали гарну тему. Після лірики ми спробуємо зробити таке собі епічне радіо. Але для цього ми ще відшукаємо більше музикантів. це було би, до речі, цікаво – зробити пряму трансляцію акції на якій-небудь радіостанції.

Трошки більше світлин >>>

Фото: Андрій Божок