Єврокон: прогрес відчутний, люди навчилися читати?

От і відбувся VII Київський міжнародний книжковий ярмарок. В країні відчувається дефіцит інтелектуального продукту, тож тепер така виставка проходить не лише восени, а й навесні. Цього року виставка відбувалась разом з міжнародним конвентом наукової фантастики. Україна приймала гостей з 30 країн Європи!  Протягом чотирьох днів наші кореспонденти побували на кількох десятках презентацій та поспілкувались з досить цікавими людьми.

День перший

Пройшло рівно два роки з того часу, як журнал "Реальність фантастики" виграв титул "Кращий журнал Європи про фантастику" і право проведення наступної міжнародної конференції "Еврокон" у Києві, а вже наступного року ми взяли дуже багато номінацій - кращий автор (подружжя Дяченко), кращий молодий автор (Володимир Аренєв), кращий художник (Сергій Поярков). Сьогодні вона стартувала, і ми вже відзначилися.

Отже, напишемо про ті презентації, на які ми фізично встигли потрапити. Почався день з прес-конференції "Акція-натяк "2006-Рік української книжки в Україні", про яку ми вже писали раніше (читати >>>).

Опісля ,ми встигли побачити Аду Роговцеву з її книгою про Констянтина Степанкова "Мій Костя". Приємно, що така зрусифікована українка все ж не забула рідної мови.

Надзвичайно сподобалася презентація книги Михайла Яворського "Поцілунок Лева". Рецензію Ви зможете побачити на сайті згодом, але коротко все ж, розповімо про презентацію. Отже, Михайло Яворський - професор політичних наук, мешкає "в країні Буша". Презентацію проводив директор видавництва "Піраміда", де власне і виходить ця книга, Бакайчук Орест Петрович. Письменник не втримав своїх емоцій і не зміг розповідати сидячи, тому постійно ходив вздовж зали, а в кінці презентації взагалі всівся на стіл, після чого Орест Петрович рекламував "Поцілунок Лева", як книгу "професора, що сидів на столі". Кумедно. Яворський спочатку читав уривок зі своєї майже автобіографічної книги, а потім відповідав на питання. Ми трохи розгубилися від того, що письменник каже, що пише про справжню Україну, а не Україну на еміграції, бо там зовсім не цікаво, але й не може пояснити, чому ж тоді досі там мешкає...

Одночасно почалися два засідання - "Буківське" та зустріч з Дяченками. На "Реалії книжкового бізнесу від "Букви" ми свідомо не пішли, побачивши тільки сам стенд цієї "української" книгарні, на якому немає жодної вітчизняної книги. Про які реалії може йти мова, коли ця книгарня лежить під крилом кількох російських видавництв? Зустріч з Дяченками пройшла в досить домашній обстановці, зібрався практично повний зал. Подружжю подарували самовар і пряники з Тульської області, що не на жарт розсмішило публіку, нагадавши російське шоу "Поле чудес". Дяченки розповідали про свого кота, книжки та багато дрібниць, які можна віднести до категорії особистих.

Перший день закривало "Читання Мільке та Симона". Спочатку автори прочитали по абзацу німецькою, а потім перекладачі ще по кілька абзаціів, але вже українською. Автори хвилювались і це було дуже помітно, хоча подивитися на метрів світової фантастики зібралося подивитися пів маленького залу.

Поки що, на перший погляд, захід не складає враження світового.

День другий

Сьогодні нам все здавалося якимось більш живим. А може розгойдалися, або взагалі народу було більше тільки через Руслану. Про її презентацію ми вже писали (читати >>>). А так навіть лицарі гуляли і награвали на волинках київські "горці". Відбулася презентація двотомника Генріка Сенкевича "Вогнем і мечем" - це історичний роман класика польської літератури, тепер в перекладі українською. Також, вже можна було придбати два перші номери нового літературно-критичного часопису "Київська Русь", головним редактором якого є Дмитро Стус.

Ще один комплексний підхід - у відомої компанії GSC Games. Вони створюють RPG/RTS-гру "Герої знищених імперій"( http://www.heroesofae.com/ ), яка базується на книжках Іллі Новака, що був визнаний кращим письменником-дебютантом на минулому Євроконі. Я побачив ролики та саму гру - це буде шедевр, видно навіть зараз, принаймні що стосується графіки.

День третій

Почалося усе із зустрічі з Гаррі Гаррісоном. Патріарх світової фантастики виглядав дуже бадьорим для своїх років, і все-таки мені було страшенно соромно за організаторів, "завдяки" яким Гаррісон змушений був двічі за конвент видиратися по сходах інституту фізкультури на п'ятий поверх. І все-таки - розмінявши дев'ятий десяток, Гаррі справився з цими труднощами з честю і практично без допомоги, тоді як більшість наших співвітчизників вже в 60 ходять з ціпком. Гострота розуму, на відміну від тіла, у нього від часу зовсім не постраждала, і відповіді на всі питання були дуже цікаві. На його прикладі я в котрий раз за усі свої зустрічі з іноземцями відзначив чудову збалансовану розкутість людей, які не знали, що таке СРСР - будь це представник Maxtor тридцятирічний чех Гжегош Кволек (іноземець, ораторське мистецтво якого мене вперше вразило) або 80-тирічний ірландець Гаррісон. Усі вони абсолютно спокійно почувають себе перед незнайомою аудиторією, можуть добре пожартувати й успішно це роблять, говорять майже без запинки, і говорять розумно, навіть якщо відповідають на абсолютно несподіване запитання. Ну і ще чимало інших дрібних деталей, що складають разом задоволення або невдоволеність від спілкування. В наших же співвітчизниках незмінно відчувається якась внутрішня скутість, що сусідить іноді з абсолютно ідіотською нахабністю (на конвенті таких не було ).

В другому корпусі зіштовхнулися з "пробкою" із натовпу, що постійно збільшувалася, із книгами в руках - чекали Гаррісона на автограф-сесію, а поки тяглося чекання - розмітали з полиць його книги. Знову неприємно здивувало два моменти. Перший - відсутність на стендах українських видавництв україномовних перекладів Гаррісона, друге - очевидна дурість влаштування автограф-сесії з грандом такої величини на маленькому стенді в проході півтора метра завширшки. Не знаємо, чи була сесія - ми вирішили не знущатися над собою й побіли на "Полювання за авторами" братів Капранових та їх "Зеленого пса".

От "Полювання " виявилося самим піковим українофільним моментом за весь конвент. Брати - дуже приємні і колоритні особистості , з нестримною енергією, гумором і вигадкою. Обрізання нових авторів козацькою шаблею і підписування наосліп обраної зі стопки книги, як улюбленої , принесло неабиякий позитивний заряд усім присутнім. Там же Сапковський познайомився і зі своїм українським перекладачем, дуже похваливши його роботу. Година зустрічі з авторами пролетіла непомітно. Залишається тільки сподіватися, що на досягнутому "ЗП" не зупиниться, і буде далі задовольняти нас новими вітчизняними і закордонними книгами.

Майстер-клас мініатюр від Сапковського досить здивував. Я так і не зрозумів, у чому власне була причина, але замість майстер-класу по мініатюрах вийшло продовження прес-конференції, тільки без преси. Спочатку він намагався задати тон спілкуванню, розповівши про типи мініатюр, про роботи, що сподобалися йому, але потім все знову повернулося до питань на зразок "А як ви вважаєте, Відьмак - світлий чи темний "інший"?"... Тому, власне, мною було мало чого почерпнуто по суті, дуже мало, втім більше довідався про думки Сапковського з різних питань.

Також в цей день можна було поспілкуватися з Яною Дубинянською, Юрієм Вінничуком, Ольгою Громико та Ірен Роздобудько.

Відбулася презентація видавнитва "Буква і цифра". Молоді хлопці, що опікуються видавництвом планують перевести інтернет-літературу в книжковий формат. Вже вийшло дві книги "Антологія українського самвидаву" та "Всі наші", а ще поза Євроконом має відбутися презентація нової книги Жені Галяса "Пісьма Братана", про яку ми напишемо пізніше.

День четвертий

Закриття пройшло, як за звичай говорилось в СРСР, у тісному і дружньому середовищі. На четвертий день у нас вже було відчуття, яке буває, коли попрацюєш на новому місці з тиждень - ще нікого особливо не знаєш, але обличчя вже майже всі знайомі Усунули нарешті до закриття одну помилку - поставили стіл на сцену, щоб усьому залові було видно доповідача. Під час майстер-класів особисто мене дуже діставало, що вже із шостого ряду не бачиш, хто говорить. Але з'явилася інша помилка - зал було зачинено, і в холі зібралася здоровенна юрба відвідувачів. Я розумію, що спочатку потрібно було пустити пресу, щоб вона розташувалася - але дві години зал був вільний, можна було зробити це раніше, а не примушувати стояти такий натовп у досить тісному коридорі, а потім "ломитися" через напіввідчинені двері. Ще й знову ж була та сама перекладачка - невже не змогли знайти нікого більш професійного? Я розумію, володіла дівчинка англійською мовою начебто непогано, але у фантастиці ні біса не тямила, тому постійно запиналася, збивалася і плуталася, коли мова заходила про імена, книги або зустрічі. Жах...

Під світлом купи камер і ще більшої купи спалахів фотоапаратів вручали призи - список нагороджених уже розповзся по всьому інтернету, тому не бачимо сенсу перелічувати ще раз. Скажемо тільки, що безмежно раді за чергове досягнення української фантастики - кращим автором стали Генрі Лайон Олді. Кращим журналом було визнано російський "Світ фантастики", хоч я тями не маю, за що: бачив кілька номерів - не вразило і не зацікавило, а надміру яскраве, дитяче оформлення взагалі відбило бажання брати його в руки ще раз.

Ну і саме там ми нарешті змогли пробитися за автографом до Гаррісона. Тільки поблизу можна було помітити в нього в очах смертельну втому від усього цього сум'яття навколо...

В проміжках між презентаціями ми встигли взяти кілька коротких коментарів до виставки:

Леонід Петрович Фінкельштейн, головний редактор видавництва "Факт":
- Як вам виставка?
- Сподобалась.

- Які вам стенди сподобались, крім свого?
- "Піраміда"

- Відбулася прес-конференція "Рік української книги в Україні" яких змін(дій) ви чекаєте? Люди до вас вже прийшли, чи ще будуть приходити?
- Люди прийшли, думаю, що ще будуть приходити. Думаю, що за цією акцією взагалі майбутнє, тому що це, на мою думку, вперше в Україні почали робити те, що потрібно. Тобто рух не зверху, а знизу, головна мета акції іде знизу. Якщо мені потрібна книжка, то я повинен зробити так, що б вона була, якщо посадовець мені у цьому не допомагає, то я собі найму на роботу іншого посадовця.

- Чи підтримав акцію вже хтось з посадовців?
- Не знаю. Якщо посадовець як читач, то він підтримує, якщо посадовець тільки як посадовець, то він не підтримує, і мене це не турбує. Посадовець такий самий читач, як усі. Ви ж були на прес-конференції, чули, що казав пан Віталій Шевченко - посадовець вищого рангу. Він сказав: "Я стаю волонтером української книжки". Саме це мені потрібно від посадовців. Мені не треба від посадовців, що б вони зробили систему заходів, які ніколи не виконають. Це вже я 15 років чую. Сьогодні мені треба, щоб вони прийшли в книгарню і не користуючись своїми "корочками", а від себе особисто запитали - чому нема української книжки? А Якщо вона є, що б вони її купили, а не вони керували.

Бакайчук Орест Петрович, директор видаництва "Піраміда":
- Як вам ця виставка? Чи сподобалась? Чи можна якось порівняти з попередньою?
- Якщо порівнювати з попередньою, то це, як кажуть в Одесі - "дві бальшіі разніци". Наяву відчувається дуже серйозний прогрес. Прогрес, як в організаційних питаннях, так і прогрес в інтелектуальній підготовці людей, які приходять на виставку, особливо, що не може не радувати, студентської молоді, яка не просто приходить глянути, а яка практично вже знає про всі книжки. Тобто прогрес видно зразу.

- Чи підтримуєте ви "Рік української книжки в Україні"?
- Так, безпосередньо підтримуємо. Ми домовилися з Леонідом Петровичем Фінкельштейном, про те, що ми будемо робити цілий ряд акцій у Львові, тому що акція відбувається в Києві, а у Львові, який є, по суті, рівноцінним з Києвом у плані книжкової індустрії, буде проводитися цілий ряд відповідних заходів найближчим часом до Форуму і на Форумі теж.

- Чи знаєте ви щось про закриття Сяйва?
- Це те, що Чернівецький викупає? Ви знаєте, я дивуюся взагалі киянам, які проголосували за нього, бо стільки зла скільки зроби він українській книжці, напевно не зробив ніхто. Якщо ми сьогодні будемо йти отаким шляхом, то в нас виросте покоління, яке не буде знати української книжки, анти культурний клас молоді цілий виросте.

- Ми організовуємо акцію на підтримку Сяйва, чи не хочете ви приєднатися?
- Обома руками за!

Сімонова Елеонора Дмитрівна, директор видавництва "Нора Друк":
- Як вам ця виставка?
- Дуже сподобалася, ми дуже багато продали тут книжок, навіть не сподівалися на це, бо ця виставка в досить незвичний час відбувається і начебто реклами не дуже багато було, але людей багато і купують майже все.

- На попередній виставці були, чи можна порівняти з цією?
- Я б сказала, що ця виставка вже набирає обертів, вона стала престижною і її вже можна порівнювати з Львівським Форумом.

- Ви там також представленні?
- Так, ми намагаємося брати участь у всіх виставках.

- Що ви скажете про закриття Сяйва?
- Я скажу, що це ганьба для України в цілому. Справа навіть не в тім чи буде там книгарня, а чи залишиться саме та книгарня, до якої звикли багато поколінь киян.

- Чи будете ви підтримувати акцію?
- Я буду підтримувати. Я особисто мала розмову сьогодні з паном Миколою Жулинським, який очолює Національну раду з питань культури і духовності при президенті України, і я думаю, що з його боку так само буде підтримка, я сподіваюся, що від спілки письменників України так само буде підтримка, тому що в принципі всі письменники народилися і виросли з цією книгарнею, і буде дуже прикро, якщо вона зникне з центру Києва.

- Чому у деяких книгарень склалися такі відносини з "Норою Друк"?
- Ви знаєте, у нас на цій виставці відбулася дуже гостра розмова з представником мережі Буква і ми нападали один на одного і якісь претензії один одному висловлювали, але я думаю, що нам українцям набагато вигідніше дружити між собою, ніж ворогувати, тому ми врешті-решт порозумілися і будемо намагатися просувати українську книгу в цій мережі, ми домовилися стосовно автограф-сесії, акції різноманітних, тому я думаю все буде добре.

Письменниця та журналістка Яна Дубинянська:
- Як вам виставка, чи можете ви її порівняти з попередньою?
- Вона стала краще. Раніше київську ярмарку весь час порівнювали з львівським форумом видавців і порівняння були не на користь київської ярмарки, а тепер, коли її сумістили з Євроконом, сюди дійсно потяглися люди, причому не тільки любителі фантастики, а й взагалі дуже багато народу.

- Які книжки ви купили?
- Дяченків купила, Лесю Демську купила, Лапікурів, це детектив, я не читала, не пробувала ще, Куркова купила і Старого Лева дитині купила.

- Що ви можете сказати про організацію виставки? Чим можна її доповнити?
- Ну як, три програми, які кожна за своєю версією події відрізняється, це дійсно недоробок. Наскільки я знаю, там в останній момент були якісь труднощі організаційні, але з ким не буває, це зажди. А взагалі на належному рівні.

- Чи відчуваєте ви нестачу Кальварії і Фоліо?
- За Фоліо я вже трохи скучила, хоча деякі їхні книжки є на стенді Нори Друк, а нестачу Кальваріїї я, якщо чесно, не помітила.

Висновок:

Вважаємо, що попри всі недоліки, захід таки був успішним. Про нас дізналося більше людей, ми дізналися про те, що у нас є люди, які вболівають за україномовну літературу і роблять усе можливе для її розповсюдження. Ми в черговий раз здобули найважливішу нагороду. А недоліки організації - то справа часу, навчимося, виправимося!