Раз в рік «НаЛІТ» буває не на зубах

Давно минули ті часи, коли картини сприймались як картини і оцінювались образотворчими критиками, коли Спілка письменників удобрювала чи не удобрювала відповідні опуси, коли певний жанр мистецтва залишався кристалізованим і в своїх канонічних рамках. Тепер для того, щоб представити своє мистецтво, по-перше, не потрібно належати до певних офіційних кіл, й, по-друге, треба використовувати те, що називається «ефектом Медичі», тобто комбінуванням жанрів чи видів мистецтва. На фестивалі «НаЛІТ», котрий відбувався під час святкування днів Львова, на вул. Валовій під мурами середньовічного собору Бернардинів, мін виступити кожен бажаючий, котрий хотів чи то зробити подарунок Львову, чи собі, чи слухачам, чи комусь ще.

Вільний доступ до сцени – непогана можливість «засвітитись» для тих, хто до того не мав такої можливості. Але з другого боку маємо доволі непередбачуване суддівство, просто міщан котрі вирішили послухати красне слово і подивитись чи послухати все, що до нього додавалось. І до останнього не знаєш, чи сподобається це все чи ні. Як би там не було все сплановано під середньовічну Європу.

Оскільки наліт осідає шарами, то я спробую їх також виділити:

Організація:
У перший день проведення фестивалю затримались із скручуванням сцени на кілька годин, тому чи не всю п'ятничну програму довелось переносити на суботу. Тому в суботу траплялись всілякого роду казуси. Невдало узгоджений час виступів призвів до того, що формації, котрі для свого представлення підготували слайди, повинні були переносити свої виступи на пізніший час. Зате найчастіше це цього вартувало, як у випадку із ЛітОб'єднанням «СТАН» (Луганськ). Паузи, котрі виникали, часто вдавалось зайняти тими, хто не зголошувався до виступу.

Публіка:
Публіка тішила подекуди. Вона складалась приблизно з трьох більш-менш різних частин: самі мистецько-літературні угруповання, люди запрошені ними для перегляду виступів, та пересічні зайди-невдахи, котрі просто не знайшли іншого місця, щоб посидіти і попити пиво за столиками. Останні найчастіше не слухали і не дивились виступів, заважали виступати п'яними вигуками та піснеспіваннями.

Пересічні виступаючі:
На початку фестивальних днів на сцену не більш як на 10-15 хвилин виходив warm up, котрий найчастіше просто читав свої опуси із записничків, часто не регулюючи навіть голосом і не роблячи пауз між творіннями. Не дивно, якщо не готуватись. Ще був один польський перекладач, котрий дуже любив Тичину і його перекладав польською. Свій виступ він почав ще на столиках, де навколо нього зібралось кілька панянок. Скориставшись літературною паузою (а саме так вона значилась у розкладі), а також дозволом організаторів пан перемістився на сцену де продовжив читати. Перекладав він непогано, але скоро здався дуже одноманітним, бо, щоб відділити один переклад від іншого, він використовував незмінне «Posłuchajcie» (пол.: послухайте).
Ще були козарлюги. Вони спочатку заважали фестивалю, тим що стріляли газетами із гармати, котра видавала страшенний гул, що дзвінко відбивався від стін собору Бернардинів, коло яких проходив «НаЛІТ». Потім між виступами вони із своїми пістолями вийшли на сцену і вимагали надати час для виконання козацької пісні. Спустились ні з чим.
Ще на сцену виліз був якийсь інженер на підпитку і хотів читати Блока. Він також упіймав облизня.

Найкращі:
Надзвичайно чуттєвий виступ представили члени ЛО ”СТАН” (Луганськ), котрі читали вірші російською і українською мовами, пускали фігурні клуби диму і проектували чорно-білі фотознімки жанру Sensuality. Вони мали 4 різні сценічні образи, котрі дуже еклектично пасували до навколишніх декорацій. Наприкінці виступу вже забулось те, що вони представлялись як анархічне об'єднання.

Гурт «Замкова тінь» залишили тільки абриси літератури у своєму виступі. Презентація складалась із семи частин, різної довжини і швидкості, із короткими назвами. Тим часом Андрій Клос робив ілюстрації. Гуаш він наносив на скло, а потім перебивав зображення на розмочений папір. Монохромні фігури вдало підкреслювали навколишній стан речей: як раз все остаточно стемніло.

Виступ ЛМГО “Мистецький Український Рух” був не надто довгим, але відрізнявся від інших виступаючих спалахом експресії. Попри не надто багату добірку фотопроекцій із їх альманаху «Межі» що зображали розкішні жіночі тазові кості, хлопцям вдалось привернути увагу публіки емоційним читанням. Після виступу вся увага пропала... разом із людьми, котрі поплентались дивитись лазерне шоу Герта Гофа.

В останній день фестивалю дуже якісно виглядав Назар Гончар, якість поезій якого виходить далеко за звичайні рамки міського скомороства, під стиль організовано «НаЛІТ».

Додаткові послуги:
В подвір'ї де проводився фестиваль також діяв майстер клас і малюнків акварелями, котрий проводили студенти Академій мистецтв ім. Труша. Це був непогана можливість цікаво зайнятись в часі літературних пауз. А ще там розливали смачне та нове пиво «Lagush», котре вдячних слухачів стимулювало аплодувати особливо пристрасно.

Загальне враження:
Назагал добре. Мабуть, три з половиною зірочки з п'яти. Якщо вдасться врахувати всі цьогорічні недоліки то наступний фестиваль обіцяє виглядати колоритним.