Розпочався десятий джазовий фестиваль Jazz Bez

Десятий міжнародний фестиваль Jazz Bez відсвяткував своє відкриття – звісно, концертом, чим же іще. І не просто концертом, а урочистим засіданням JazzClub.Lviv. Від цих слів віддає нездоровим пафосом, але то тільки від слів, бо саме засідання вдалося дуже затишним і домашнім, без будь-якого натяку на зайву помпезність і з купою доброї музики. Почалося все коротенькою офіційною частиною, на якій виступили Віце-консул республіки Польща в Україні, один із засновників Jazz Bez Кшиштоф Савіцький і Генеральний консул Республіки Польща у Львові Ґжеґож Опалінський. На врочисту подію прибули і засновник фестивалю з Перемишля і новий директор Польського Інститу у Києві Ярослав Годун і фанати фестивалю, які провели з ДжазБезом цліле десятиліття. Вела, звісно, незмінна Марта Більська. Всі згадали перші роки фестивалю, подякували Дзизі за тривалу працю над розвитом джазу, та й повернулися до того, для чого й прийшли – слухати джаз.

Виступала формація, якою JazzClub.Lviv за правом може пишатися – Litvinyuk Acoustik Jazz, себто піаністка Настя Литвинюк, саксофоніст Михайло Балог та ударник Ігор Гнидин з відомої етно-джазової групи ShockolaD укупі з Міхалом Яросом на контрабасі.
 

Група звучить дуже подібно до свого материнського проекту. Причини зрозумілі – подібдність не тільки складу, але й завдання: джазові обробки народних мотивів. Тільки замість обігравання українських тем Litvinyuk Acoustik Jazz обрав собі за основу скандинавські. Та хоч би й африканські: почерк цього колективу настільки впізнаваний і виразний, що за яку би тему вони не взялися, на одне вийде. Тобто на джаз. Добрий джаз

Після двох-трьох хвилин інтродукції теми музиканти починають

медитацію

імпровізацію хвилин на 10, і от уже крижані й сумовиті мотиви теми (ну, а якого настрою ви чекали від скандинавських мелодій) кришаться під синкопованими ударами барабанів, плавляться під гарячими акордами клавіш і розлітаються від подуву саксофона, щоби наприкінці знову зібратися в репризі й нагадати вже дещо розімлілим слухачам, про що ж були всі ці ноти. Групі притаманне прсто фантастичне відчуття ритму. Ігор з Настею – прекрасно зіграна пара, кожен розуміє іншого з півноти, півдолі, й разом вони тчуть таку хитромудру павутину поліритмії, що без допомоги простодушнішого контрабаса слухачі могли би з неї й не виплутатися.

На біс Ігор з Настею виступили тільки удвох, і ось як це звучало:

Концерт плавно перейшов у джем-сейнш. Такі сейшни, до речі, проводитимуться у Джазклубі (він же «Квартира 35» на Вірменській) протягом усього фестивалю після концертів. На них можна побачити немало цікавого. Наприклад, цього разу сейшн відкрив наймолодший учасник джаз-клубу, ровесник Jazz Bez’у й учень Ігоря Гнидина – молодий вік не завадив йому цілком грамотно витримати ударну партію і продемонструвати кілька вивчених прийомів. (В таких моментах Джазклуб доводить, що виконує свою місію виховання молодих музикантів просто-таки дослівно).

Ще одною родзинкою сейшну стала гра вищезгаданого Кшиштофа Савіцького на губній гармошці. А переважно лабали щось отаке:

Після такого камерного (чи то пак «квартирного», бо ж «Квартира 35») початку фестиваль набере обертів і відбуватиметься то у Філармонії, то в «Picasso». І одного погляду на програму, а тим більше заходу на майспейси гуртів вистачає, щоби переконатися в доцільності відвідування наступних концертів.

Приєднуйтесь!