Сергій Жадан вустами Міська Барбари: Радіошансон у Львові

Поспішно розгорались цигарки. Квартира повна гостей. У повітрі багато диму і млосної богемності. Вішаки звивались під купою одягу. Розмови рясніли цитатами і дискусіями про «ілюзії наших абстракцій у прийдешності буття». Знаменного 14 листопада весь львівський андерґраунд вийшов із незнання, велично піднявся над столицею Галичини (щоправда лише на висоту другого поверху «Квартири 35» в галереї «Дзига») і чекав свого проповідника.

За мить, неначе Гамлет із черепом батька, з’явився Місько Барбара із текстами Жадана. З ним – «Kharkiv Klezmer Band» в особі Генадія Фоміна із кларнетом та класичним зразком єврейської народної музики. Прийшли розповісти про апокаліпсис. Політичне кабаре «Радіошансон (Вісім історій про Юру Зойфера)» – це розповідь про кінець світу очима нетипових представників суспільства: наркоманів, повій, шулерів, терористів. «...все, чого ти боїшся, починається після смерті, тому все, чого ти боїшся, як це не називається, тебе не стосується, поки не починається...»

Експресивні рухи Міська, несподівано закручений сюжет Жаданової оповідки та ексцентричну музику Гени напрочуд вдало доповнювало відео перфоменсу, поставленого харківським театром – студією «Арабески». Через низку стандартних і вічних, як сам авангард, обставин актори, режисери, костюмери і декорації ну ніяк не змогли приїхати до Львова і потішити публіку особисто. Всі це, звичайно, зрозуміли, на мить надали своїм обличчям вирази невимовного жалю і силою видерли у Барбари розмиту обіцянку найближчим часом запросити на повноцінну виставу. Що ж, почекаємо. Як не ми, то нащадки оцінять.

Світлані Олешко – постановнику «Радіошансону..», належне віддали навіть ті, хто більше милувався солістом Мертвого Півня, аніж спроектованою позаду нього інсценізацією. Вистава підкоряла пластикою і чудернацькими костюмами, які дивовижним чином постійно трансформувались. Універсальний чорний фон і мінімальні декорації підсилювали зміст. Поміж тим, відчуття легкого сп’яніння крутило голову, коли бачили двох Міськів одразу: одного – віртуального – у постановці (митець Михайло Барбара займає чільне місце в акторському складі театру «Арабески»), іншого, з плоті та крові, – просто перед собою, кидаючого в народ шматками імпресій та жаданових істин. «...єдине, чого вони не дозволять – це зовсім не брати участі у грі..»

До речі, про Юру Зойфера. Все дійство висвітлювало певні кавалки життя та творчості цієї особистості, хоча, чого гріха таїти, більше половини інтелігентної публіки поняття зеленого не мали, хто це такий. Отже, інформація для роздумів: Юра Зойфер – австрійський драматург, журналіст, автор зонгів політичних кабаре Австрії 20– 30 років. Родом із Харкова. Якби жив у наш час, неодмінно полюбив би музику Kharkiv Klezmer Band, яка, за словами людей обізнаних, найкраще ілюструє його характер та національні смаки.

З таким колоритом минув вечір, під час якого іменинник так самовіддано розважав вимогливих гостей. Так-так, знайте всі, ще й обведіть тричі у календарях: 15 листопада Місько Барбара святкує День народження. Відбувається це неодмінно у Львові, а потрапити до нього на гостини не складе жодних труднощів.

Пелена диму поступово розвіювалась. З нею повільно розтікалася й увага. Вся інсценізація нечутно розпливалася по кутках. «...ти ж стільки разів помирав після її зникнення, що мав би й звикнути до всього цього...» Неквапно догорали цигарки.

Фото: Орест Калиняк