Сестри Тельнюк в гостях у Лесі Українки

В музеї Лесі Українки 16-го травня відбувся концерт сестер Тельнюк. Дійство пройшло в рамках проекту «На квартирник до Лесі Українки», започаткованого 20-го березня цього року Олегом Сухарєвим. В невеличкій, як для концерту, кімнатці перед початком виступу важко було пройти. Олег Сухарєв коротко привітав присутніх і оголосив вихід сестер Тельнюк. Коли вони з’явились, пройшовши до сцени між рядами в тих  самих вбраннях, в котрих були зображені на афіші, то це справило ефект «картинки, що ожила».

Розпочали з пісні на слова Емілі Дікінсон, поетеси складної долі.

Наступну пісню пані Галина Тельнюк представила, як присв'яту пам’яті батька, Станіслава Тельнюка – «І тоді…». В цій композиції, як і в наступній – «Agnus Dei», пані Леся відволіклась від синтезатора, взявши до рук бандуру. На слова Богдана-Ігоря Антонича в програмі концерту сестри Тельнюк виконали чотири пісні. Перед тим, як заспівати «Назавжди», Галя поділилася власною «візією» того, в якому оточенні поет створив цей вірш, блукаючи холодними грудневими вулицями Львову.

На тексти Лесі Українки, яка в глибокій задумі, майже посміхаючись, споглядала за сестрами зі світлини, вони не заспівали, хоча в їхньому репертуарі є декілька таких пісень. Мабуть вирішили, що такі пісні, як «Плине білий човен…», або «Думка» не вписуються в загальний настрій концерту.

Шпалери з зображенням дивної рослини, покрученої по периметру всієї кімнати, візерунковий пояс пані Галини, строгі штори біля дерев’яних, заґратованих музейних вікон, жовтий медіатор в зубах медитативного Олега DeПутятіна, – все це додавало загальному наповненню події якогось особливого відтінку. Коли в черговий раз замислюєшся над тим, як класифікувати творчість сестер Тельнюк, то єдине більш-менш стійке визначення таки приходить в голову – родинна музика. На їхні концерти якось не зручно приходити самому, або разом з друзями. Під час виконання пісень сестер Тельнюк виникає бажання зазирнути в очі рідної людини… Таке відчуття затишку підкреслюють пісні «Я завжди вдома», на слова Рільке, «Фламінго», «Конвалії»…

Пісня «Конвалії» на слова Стуса, була включена в репертуар останніх декількох постановок «Стусове коло» на прохання Дмитра Стуса, сина поета. Це єдина поезія Василя Стуса, в якій ім’я Валентини Попелюх, його дружини, згадується безпосередньо.

Також прозвучало декілька пісень на слова Емілі Дікінсон, музику до яких Леся Тельнюк написала спеціально для

моновистави «Емілі», прем’єра якої відбулась минулого року в Молодому театрі.

Окрім «співаної поезії», був представлений прозовий твір Галини Тельнюк «Capriccioso» у виконанні автора, в музичному супроводі Лесі. Цей твір можна прочитати на особистому блозі Галини Тельнюк.

Вступ деяких пісень звучить майже розважально весело. Наприклад, «Хоровід», в якому Галя підіграє на маракасі, або «Мовчала я», з прихлопуванням в перші декілька тактів. Але ближче до зав’язки композицій звучання набуває більш сурових рис. Сестри Тельнюк вміло використовують контрастні переходи.

Олег DeПутятін, котрий в деяких композиціях міняв бас-гітару на благородного темно-червоного кольору електрогітару, під час виконання «Ти ще живеш» відклав струнні, і захопився грою на барабані.

Вийшовши на біс, сестри Тельнюк розбурхали заколисану загальним інтимним настроєм концерту публіку незапланованою «Жертвою».

Концерт не наголошувався, як презентація нового альбому, але перед і після концерту можна було придбати оприлюднений безпосередньо перед концертом «ТЕЛЬНЮК: live краще».

Після концерту сестри Тельнюк дали ексклюзивне інтерв’ю для Сумно?Ком, яке з’явиться найближчим часом.

 Фото: Юлія Горобей

Трек-лист концерту:

1 – Душа (сл. Емілі Дікінсон)
2 – І тоді… – (сл. Галина Тельнюк)
3 – Agnus Dei (сл.Богдан-Ігор Антонич)
4 – Зорелев, або сузір’я лева (сл.Богдан-Ігор Антонич)
5 – Хоровід (сл.Богдан-Ігор Антонич)
6 – Найбіліший голуб (сл. Пауль Целан)
7 – Назавжди (сл.Богдан-Ігор Антонич)
8 – Ти ще живеш (сл. Роза Ауслендер)
9 – Сердешне серце (сл. Емілі Дікінсон)
10 – Мовчала я (сл. Емілі Дікінсон)
11 – Конвалії (сл. Василь Стус)
12 – Я завжди вдома (сл. Райнер Марія Рільке)
13 – Фламінго (сл. Станіслав Тельнюк)
14 – «Capriccioso» (прозовий твір Галини Тельнюк)
15 – Душа (сл. Емілі Дікінсон)
16 – Жертва (сл. Василь Стус)