Sex, Milk, Rock’n’Roll, або Інді-революція. Part 1
Усі музиканти починають творчий шлях із того, що вкладають у власну творчість свої ж гроші. Вони ще не залежать від волі великих дядьок з грошима, всіляких там накручених-наворочених продюсерів та їхніх мейджор-лейблів. У них є повна свобода. Незалежність. Independence. Звідси й визначення -indie-музика. Відновлений журнал «Молоко» взявся об’єднати талановитих indie-музикантів під одним дахом (доволі просторим, хоча й не дуже придатним для того дахом Альта-Експо). Назвали подію Moloko Music Fest. Серед виступаючих – відомі, дуже відомі, зовсім невідомі. CoMaha, Щастя, Прозорі, SunSay, Johnny Bardo, Adam Beattie and The Consultants, Крихітка Цахес, Esthetic Education, Alina Orlova, а також Василь Васильців у якості конферансьє. Колоритна компанія, об’єднана гаслом «Sex, Milk, Rock’n’Roll»...
В приміщенні Альта-Експо на охочих до музики чекав сюрприз – сцена завішена справжніми театральною червоною завісою. Значить варто чекати чогось феєричного. Другим сюрпризом стала мінімальна затримка початку фесту – всього лише близько 15 хвилин пройшло від зазначеного на афішах часу, і шоу розпочато. Ця пунктуальність із суто театральним присмаком продовжувалась і надалі – жоден з музикантів не примушував довго себе чекати, апаратуру між виступами налаштовували швидко, з появою на сцені кожного наступного гурту в залі лунало три дзвінки, і тоді завіса відкривала глядачам сцену. Окремої уваги варте оформлення самої сцени – іграшковий кінь, майже антикваріатні крісла, свічки в цікавих гротескних золотавих клітках… Стильний і дуже теплий листопадовий арт-декор.
І ось, між кулісами виринає Василь Васильців – культова особистість, кумир молоді, містер Епатаж. Він виголошує тост «За Moloko Music Fest!» і п’є молоко з пляшки. Пізніше він знову й знову принагідно виголошуватиме цей тост та запиватиме його молоком все з тієї ж пляшки. На правах першого володаря сцени, Васильців почав вечір із виконання своїх власних пісень. Допомагала йому в цьому гітаристка Марина.
Трохи розігрівши публіку своєю творчістю, Василь оголосив виступ Johnny Bardo – гостя з Америки, веселуна з шаленою зачіскою, екстравагантним одягом, кумедними окулярами та неповторною манерою та пластикою. Його супроводжували дощи з блискіток, іграшкове м'яке жабенятко на мікрофоні, ексцентричний барабанщик (Андрій Надольский з гурту Esthetic Education), басист в жіночій вечірній сукні (Ілля Галушко, гітарист все тих же Естетиків), задумливий гітарист (Юра Доріалан з гурту Надто Сонна), колоритна темношкіра бек-вокалістка Ліда Тутуола з одного боку та ще одна бек-вокалістка, весела Аня Чайковська, з іншого (останню, між іншим, половина присутніх взагалі сплутала з хедлайнером фесту Аліною Орловою - таку ж руду й не менш яскраву) – усе разом створювало потужні хвилі райдужного позитиву, майже на межі з цирковим фарсом. Сам же Джонні усміхнено загравав до публіки, закидував людей зім’ятими папірцями та кольоровими блискітками, танцював, радів дитячою радістю. І ми нікому не скажемо, що Джонні Бардо – це alter ego Луї Франка, вокаліста Esthetic Education, тсс-с-с! :) Окрім хітів із дебютного альбому Basket Case (Holding Me Down, My Girl, Dark House, Kiss Me Honey), Бардо співав і дещо нове. Закінчився виступ помпезно - дуетом з Василем Васильцевим. Чогось веселішого годі було й бажати.
Джонні провели бурхливими оплесками та букетом квітів, а Васильців лишився на сцені, аби почитати вголос витримки зі шкільного підручника з біології за сьомий клас. Читаючи про життя комах, Василь дав зрозуміти, що наступною на цій сцені з’явиться CoMaha. Під цим псевдонімом співає, а також грає на фортепіано та флейті Марія Хмельова, за сумісництвом – флейтистка в гурті YoGhurt (Йогурт). Делікатна й чуттєва манера виконання Марії приємно вразила публіку. Як і взагалі її лірична музика. Після фесту, гадаю, серед прихильників творчості Комахи відбулось численне поповнення. І недарма.
Тепер знову була черга Васильцева розважати аудиторію. Цього разу він показував усім карту зоряного неба та розповідав про зорі. Таким ось хитрим чином він плавно перевів увагу на наступних виступаючих – гурт Прозорі. Звучали лірично, місцями навіть несподівано, за рахунок живої віолончелі. Одноманітно, проте впевнено й витримано, гнули свою лінію. Вбачалось бажання вразити публіку, однак чогось явно не вистачало. Можливо – харизми. Вона може з’явитись із часом та досвідом. Хвилюючий казус стався під час виконання останньої пісні Прозорих – техніки помилково закрили сцену завісою, хоча гурт тільки почав грати свій останній трек. Об’єктивно, на жаль, не кращий вечір для Прозорих.
Ім'я одного виконавця трималось в таємниці до останнього моменту, тож для всіх приємним сюрпризом стала участь у концерті Андрія Sun Запорожця, вихідця з колись популярного дуету 5'nizza, а нині сольного виконавця під псевдонімом SunSay. Змішуючи фанк, реґґі та інші сонячні ритми, Андрій завів публіку з-півоберта – усі стрибали, підспівували, навіть якщо раніше й не знали текстів.
Слідом на сцену вийшли гості з Великобританії – Adam Beattie and The Consultants. Перша асоціація – Tom Waits. Про це казали всюди, і це таки виявилось істиною. Справді, вже з перших акордів хлопці зазвучали дуже схоже на неповторного Тома Вейтса, людину-вибух, причину колапсу всієї маси речовини світової енергії. Але від цього творчість Адама Бітті та компанії не стала вторинною. Четверо талановитих музикантів – голос, гітара, контрабас, ударні – створили на фестивалі розслаблену атмосферу андерґраундного британського задимленого напівпідвального пабу. Словом, хлопці відтворювали справжній блюз. Чудово, що такі гурти, як цей, приїжджають в Україну.
Далі на сцену вийшли та вжарили відривний панк запальні музиканти з гурту Щастя. Невідомо, чи приніс цей виступ щастя публіці, але від енергетики хлопців можна було зігрітись, або, можливо, запалити цигарку, чи навіть вогнище. Ззовні Дмитро Остроушко, лідер гурту Щастя, справляє враження порядного сім’янина та спокійної людини, але це лише поки він не бере до рук гітару. На сцені він стає панком – ось тоді вже і вчувається вплив Pixies та цілої когорти подібних.
І ось, лишились самі лише хедлайнери. Наступні виконавці – Крихітка Цахес. Чарівна натхненна Каша Сальцова, солістка гурту, була вдягнена в ту саму сукню, в котрій знялась у нещодавно презентованому кліпі «Восени». Співала в два мікрофони одразу, бо використовувала новий для себе ґаджет – вокальний процесор. Окрім того – акомпанувала собі на клавішах. Старі й добре відомі хіти були розбавлені новим, свіжим матеріалом, котрий увійде в другу платівку, вихід якої вже не за горами. КЦ виступили, як завжди, бурхливо та емоційно, публіка шаленіла від захвату. Покинувши сцену, гурт Крихітка Цахес лишив по собі відчуття впевненості в тому, що скоро настане їхній час і вони підкорять свою хвилю. Щож, чекатимемо альбому.
А поки – на сцену виходять Esthetic Education. Василь Васильців, аби не представляти цей гурт так, як усі інші, взяв та й заспівав про них пісню. Вони того справді були варті. І хоч в прес-релізах і фігурувала фраза, що ЕЕ втомлені гучним проектом «Артефакт», на ділі вони виглядали зовсім свіжими. І хоч вони обіцяли на фестивалі «мінімалістичний та безкомпромісний виступ», все одно не обійшлося без сюрпризів. Зокрема, Луї Франк заспівав кавер на пісню «Dinner At Eight» Руфуса Уайнрайта (Rufus Wainwright) під супровід клавіш Дмитра Шурова. Гітарист гурту Ілля Галушко та басист Юрій Хусточка в цей час сиділи на передньому плані на кріслах. Ілля палив, а Юра робив паперові літачки та пускав їх у зал. Під час виконання цього каверу виник настрій приємної дружньої компанії, майже квартирника. Були й інші сюрпризи – деякі треки, котрі останнім часом Естетики не так вже й часто виконували наживо. Насамперед, йдеться про франкомовний трек Werewolf, а також присвяту тепер вже колишньому лідеру США Джорджу Бушу – Mr. President. Перед тим як піти, Луї Франк особисто оголосив останню, хто мав з’явитись того вечора на сцені – Аліну Орлову.
Піаністка з Литви Аліна Орлова вже встигла підкорити багато країн, але в Київ приїхала вперше. В очікуванні Аліни натовп скандував її ім’я, закликаючи її швидше вийти на сцену. Як тільки її пальці торкнулись клавіш – вперше за весь вечір в залі запала справжня театральна тиша, уважність, порушувана шквалом емоцій лише між піснями, або ж на початку деяких, коли аудиторія їх впізнавала. Аліна встигла заграти чи не весь свій дебютний альбом «Laukinis suo dingo» і навіть більше – нові пісні, за якими чудово проглядалась еволюція творчості. Новий альбом обіцяє перевершити дебютний. Луї Франк замріяно спостерігав виступ Аліни з прес-зони, сидячи на підлозі, інколи обводячи публіку щасливим поглядом, і за його емоціями було ясно: фестиваль вдався. Та й люди лишились задоволені. Коротенькі композиції в супроводі гітари, ударних та скрипки (ну і фортепіано, звісно ж) лунали одна за іншою, і година (навіть трошки більше) виступу Аліни Орлової промайнула зовсім непомітно.
Василь Васильців офіційно закрив фестиваль, і ось за хвилину в приміщені Альта-Експо вже не лишилось майже нікого. Проте, лишився дух фестивалю. Такий насичений якісною музикою та чудовими емоціями. Adam Beattie and The Consultants по завершенні всього ніяк не вгамовувались, і тепер зібрали пресу та учасників фестивалю навколо своєї палатки, аби заграти знову. В такій теплій дружній обстановці закінчувався цей вечір. Лишається лише поаплодувати фестивалю та кричати «Браво!», додаючи інколи «Біс!». Тим паче, що цей Moloko Music Fest був першим, але не останнім. Чекатимемо нових Молокофестів, котрі, сподіватимемось, відкриють нам нові цікаві імена незалежної якісної музики.
Більше фото у розділі "Мармизи"
Фото: Даша Стокоз
