Сухарики з «Сьомгою» та Софією Андрухович у кнайп-клубі «Купідон»

Як ми вже повідомляли, нова книга Софії Андрухович вийде у видавництві Нора-Друк. Відомо, що на полицях книгарень роман з’явиться за два тижні. Тим часом невгамовні Купідонські тусовщики влаштували «допрем’єрний показ» книжки, на якій можна було побачити і помацати (а декому – навіть забрати з собою) першу верстку майбутньої книги з ілюстраціями авторкині.

Перед початком презентації присутнім роздавали сухарики «з сьомгою», каючись у некомерційності назви книжки і заходу зокрема. А український книжковий ринок все ближче наближається до кухні. Більше за все поїсти любить Сергій Жадан (точніше поїсти «Біг-Маком», а запити «Пепсі»). А почалося усе з класиків жанру Пантелеймона Куліша та Остапа Вишні, які втім були більш їстівні за власні твори. Марія Матіос взагалі порвала усіх і написала «Фуршет» (книга кулінарних рецептів із сюжетом). А видавництво «Кальварія» нещодавно цілу серію їстівною зробила – «Суничка» (так йменується серія детективів). Тому «Сьомга» в контексті «їстівної» літератури – не новизна.

– Під час написання книжки я перестала їсти м’ясо, – каже Софія. – Це стало для мене важливим фізіологічним вчинком, відтак почала їсти багато риби. І саме «Сьомга» відкрила мені цю метафору, що життя під певним кутом зору дуже схоже на рибу. Тому що в житті у нас багато моментів, які викликають огиду, якісь непристойні думки, а сьомга не тільки за виглядом, а за смаком і запахом викликає особливі асоціації.

У книзі більше 70 авторських малюнків.
– Я малювала, щоб полегшити відчуття напруги від писання, – розповідає Софія Андрухович. – Хоча зовсім не вмію малювати, мені здається, що ці картинки вдало розбавляють текст!

Акція, зорганізована у «Купідоні» мала ще й мету – визначити обкладинку, з якою вийде твір Софії Андрухович. На розгляд публіки було представлено три варіанти, серед яких один – це, власне малюнок автора. Але голосувати не стали, і автор і більшість публіки жваво підтримали ту версію обкладинки, на якій сьомга виглядає найеротичніше і в пристойному збільшенні, усім своїм єством нагадуючи жіночі статеві губи. І це, між іншим, не фантазія автора статті, на збочений підтекст зовнішнього вигляду рибки постійно натякала Софія:

– Книжка виникла з мого бажання написати річ, у якій буде багато сексу, – ділиться письменниця. – В результаті у мене нічого не вийшло. Хоча секс у романі є, але тепер мені здається, що радше вийшла книжка про травми. Це маленька модель людського життя, прожитого паралельно до мого власного. Оскільки однією з основних рис людських є бажання підглядати, роман «Сьомга» дасть таку можливість. Це така щілина у дверях – крізь яку можна підглядати геть усе. Це також трилер, хірургічна операція або розтин. Несподівано для мене самої книжка вийшла велика і «нерівна», тому кожен зможе знайти тут щось цікаве для себе.

– Розкажіть про головних героїв твору.
– Головну героїню роману звати Софія Андрухович – але це єдиний збіг з авторкою, усе інше – мої інтерпретації пережитого. Людський досвід, від якого автор відступив на кілька сантиметрів і провів паралельну пряму. Книга складається із шести частин абсолютно не схожих. Складається враження, що вони написані про різних людей, але головна героїня у всіх них одна й та сама.

– Що любиш вживати з сьомгою?
– Люблю морепродукти, перепелині яйця, дуже люблю свіжі фрукти. Взагалі усе – крім от відтепер м’яса.

– А на що схожа головна героїня твору?
– Головна героїня часто уподібнюється до собаки, таке вже в неї життя. У мене вдома також є собака породи ньюфаундленд на ім’я Ґава. І вона дуже сумує коли ми залишаємо її вдома саму. Цього разу я її обдурила і дала погратися яблучко – вона дуже любить яблука і овочі й цим дуже схожа на мене.

Світлина Софії Андрухович: Україна Молода