Святкування першої річниці ВГО ЛО «Кобзар»

Це було феєрично, це було неперевершено, це було казково – перша річниця Всеукраїнської громадської організації «Літературне об’єднання «Кобзар»! Символічним став той факт, що першу свою річницю ЛО «Кобзар» відзначило в Спілці письменників України. Як сказав секретар міської організації СПУ Сергій Батурин: «Це повернення літератури до Спілки».

Більше 30 зіркових гостей «Кобзар» зустрів не тільки концертом класичної музики та шампанським, але і знаковими нагородами. Дипломи отримали: Наталка Поклад – відома поетеса та берегиня української лірики, жінка, яка зробила для України більше багатьох відомих політиків; Сергій Батурин – автор багатьох бестселерів українською мовою та справжній подвижник сучасної літератури; Віктор Баранов – голова міської організації СПУ, автор відомих читачу книг; Юлія Червінська – істинний янгол-охоронець для багатьох, як відомих так і невідомих авторів.

Розпочав святкування Сергій Батурин, його слова сильно вразили усіх присутніх. Він розповідав про проблеми сучасної літератури, про відмінності між популярністю та популізмом, піаром і брудним самовихвалянням, між працюючими та тими, що імітують бурхливу діяльність. Кожен з присутніх на власному досвіді стикнувся з вищеназваними проявами, а тому його слова були зустріті схвальними оплесками.

Перейняли естафету основні організатори та керівники ЛО «Кобзар»: голова об’єднання Дмитро Папета та його заступник Лера Крок. На превеликий подив усіх присутніх, Лера Крок розмовляла щирою кримськотатарською мовою, на що Дмитро пожартував: «У мене часто запитують, чому Ваш заступник так погано розмовляє українською? То я завжди відповідаю – коли ми вперше зустрілися вона й російської не знала». Лера, неймовірно обурившись, сказала щось по кримськотатарськи, і важко були чітко сказати – наскільки літературною була її бурхлива репліка.  

Ось так з жартами, дотепами та веселими розіграшами більше ніж чотири години тривало святкування. Виступали Наталка Поклад, Тимур Литовченко, молоді поети Надія Ніколаєва та Ярослав Ковальчук, голови осередків Андрій Лемешко та Тетяна Шкурак. Особисто привітали ЛО «Кобзар» представник компанії «Київстар» Наталія Дадіверіна та видавництва «Грані-Т» Юлія Червінська. Особливо зворушливим було привітання В’ячеслава Кулініча, директора Національного музею «Київська фортеця»: «Київська фортеця стоїть на сторожі не тільки кордонів міста. Я впевнений, що вона стане справжнім бастіоном для культурно-літературного життя нації». Лера Крок з щирою подякою відповіла: «Це дуже не очікувано, але, звісно, дуже приємно. Ми пишаємося, що знайомі зі справжнім патріотом України, який не тільки говорить про свою любов до держава, але й реально готовий допомогти її розвитку».

Особливе вразив усіх всесвітньо відомий український вчений, доктор філологічних наук, професор Станіслав Казимирович Росовецький. Вишуканість його висловів, шляхетність поведінки та внутрішній аристократизм стали чудовим прикладом для багатьох молодих людей, які були присутні на святі.

Спілкування могло б тривати безкінечно, але корки шампанського вже рвалися назовні, тому Дмитру Папеті довелося завершити офіційну частину коротким звітом про виконану за рік роботу:

«За перший рік роботи нам вдалося втілити у життя дуже багато корисних та необхідних українській освіті та культурі проектів. Спільний с УДЦПО дитячий всеукраїнський фестиваль «Тарасовими шляхами»; конкурси «Подорожжю Чумацьким шляхом», «Майстерня чудес», «Кохання у мережі», «Шпигачки»; загальнонаціональний проект «Майстри сучасної класики», схвалений Міністерством освіти України» та ін. І яким би успішним не був минулий рік, майбутній вимагає від нас

ще більшого. Узяті зобов’язання тримають у робочому тонусі не лише керівництво «Кобзаря» та його членів, а і величезну кількість людей по всій Україні».    

Отже офіційну частину було завершено та почалося саме цікаве. По-перше, це був дарунок від Наталії Дадівєріної молодшої – виконання на роялі композиції Чайковського «Пролісок» та ще декілька інших не менш відомих музичних творів. По-друге, це були дарунки від інших друзів: дипломи, книги, квіти, вірші та ін.

Келихи не встигали наповнюватися шампанським, усмішки впевнено оселилися на обличчях, веселі жарти сяяли так же, як і їх зіркові автори, і нікому нікуди не хотілося йти. І том,у після чотирьох годин святкування, гості перенесли свято до одного з ресторанів на Хрещатику.

Отже – свято триває!