«Тарас Бульба»: рок-Львів проти рок-України

Рок-Львів стане проти рок-України у музичній битві на сцені щорічного всеукраїнського фестивалю «Тарас Бульба», що відбуватиметься 17-19 липня у Дубно. Цьогоріч за результатами львівського прослуховування «на живо» журі, у складі тріо Open Blues Band – Юрія Шаріфова, Олександра Мельника та Олександра Балабана, відібрали три гурти: «Один» з Івано-Франківська та дві львівські банди – «К402» та Green silence.

(Нагадаю, що у попередні роки переможцями фестивалю були «Ніагара», «АННА», «Кожному Своє», «Полинове поле». Чи переможе Львів п’ятий раз поспіль? )

Цьогоріч взяти участь у львівському відборі виявили бажання та надіслали заявки із демо-записами 37 гуртів. З них на живе прослуховування запросили лише сім: івано-франківський «Один», дублянські «Хмародери» та львівські Grеen silence, «К402», «ПроДЖектор ДЖміль», «Опіум», Riff Inc. Останні, щоправда, на прослуховування не з’явилися.

Відбувався тур у підвалі Центру творчості дітей та юнацтва  «Галичина». Кожна з команд мала право зіграти лише дві композиції, аби показати себе якнайкраще і вразити журі. Після двогодинного конкурсу-концерту, у якому усі шість команд зіграли на рівні, судді оголосили рішення, згідно з яким делегатами від Західної України у Дубно будуть Grеen silence, К402 та івано-франківські хлопці з «Один».

Сім команд поїдуть на фест за підсумками живого прослуховування у Рівному та Харкові, а з Києва, куди цьогоріч надійшло понад 200 заявок, журі обрало лише 9 команд-конкурсантів.

За спостереженнями голови всеукраїнського фестивалю «Тарас Бульба» Юрія Шаріфова, серед заявок поменшало важкої музики, натомість побільшало бріт-попу, інді-року… Цікаво, що кілька демо-заявок на Львівщині були далеко не демо-версіями творчості, а ліцензійними платівками гуртів. Наприклад, дебютні Green silence, «Опіум», Riff Inc.

Критерій, яким керувалося журі у виборі конкурсантів, єдиний – мистецький. Це коли і колектив зіграний, і музика яскрава, а від почутого голова обертом йде. Відтак, я попросила журі аргументувати свій вибір і прокоментувати виступ кожної з груп.

У «ПроДЖектор ДЖміль» є цікаві речі, – почав Юрій Шаріфов. – Знаю їх вже давно. Перш за все, в око і вухо впадає наявність такого інструмента, як флейта. Навчитися грати на якому не так просто, а їх вокаліст це робить добре. Хлопці постійно знаходяться у такому стані, що наче й добре грають, але за яскравістю матеріалу інші їх перескакують. Я б побажав їм цікавіших тем, аранжувань... Їм бракує загальної яскравості. Хоча, порівняно з відбором у 2007 році гурт росте, розвивається, але й інші не відстають...

У «К402» мені дуже, дуже, дуже сподобався вокаліст і тембр його голосу, – наголошує голова журі. –  Він живе на сцені. І решту музикантів витягує. Й особистість видно, і достатньо професійне виконання. Часто так буває, що фронтмен забирає на себе чи не всю увагу глядача, таким чином витягуючи решту гурту.  Хлопці – хороший матеріал, який можна брати і робити щось далі... Цікаво було б послухати їх у більш мелодичних речах та цікавіших аранжуваннях.

Івано-Франківський «Один» – гурт маленький: барабани, гітара і бас, тому їм важче робити різноманітну музику. Проте, теми співаються, вокаліст артистичний, музика цікава і заранжовано професійно. А це основні задатки... Є у них щось хард-рокове, вони мають власне обличчя. Хоча побажати можна різноманітнішого вокалу...

 «Хмародери» на демо сподобалися набагато більше. У хлопців багато ентузіазму, є азарт, трохи стьобу... Але немає творчої яскравості, нема за що зачепитися... Одне слово, недостатній рівень, щоб їхати на конкурс.

«Опіум» – дуже невиразна музика, іноді вокал недоречно пробиває на академічну манеру співу. А найголовніше, що хлопці не настроїли інструменти. Дві гітари і бас грали у трьох різних настройках і не чули цього...   

Green silence – позитивна банда, але дуже неорганізована. Грають «наче професійно». Беруть епатажем, маленьким шоу на сцені. Вони бували й раніше на відборах, а цьогоріч нарешті вдалося пройти далі. Хотілося б більше зіграності, цікавішої тематики. Інколи є враження нестримного свята, яке шкодить музиці. Добра музика – там, де є паузи. У них цього трішки не вистарчає.