«Тартак» на «Мазепа-Фесті» хотів грати дві години

В Полтаві відбувся шостий «Мазепа-Фест». Цього року він вперше розтягнувся аж на чотири дні: 5.06 – день українського кіно, 6.06 – вечір етнічної музики, 7.06 та 8.06 – рок-день. От на рокові й зупинимось.

Власне, «рок-день» - це надто умовно. В неділю вийшов такий собі «реп-день» (даруйте, але визнавати хард-кор і хіп-хоп роком категорично відмовляюся!), в суботу - ... Джаз-день, чи що? Стиль сестер Тельнюк традиційно визначають як new age, хед-лайнер суботи «Піккардійська терція» взагалі коментарів не потребує... Хоча – ні, цього разу прокоментувати варто! Піккардійці зробили поправку на публіку, витиснули зі свого репертуару максимальний драйв, і результат це старання більш ніж виправдав. Люди, ви бачили, як амфітеатр танцює рок-н-рол під хоровий акапельний спів?!! Ви взагалі уявляли рок-н-рол без музичних інструментів як таких?!! А виявляється, буває й таке.

Щоб не чіплялися до означення «джаз-день», уточнюю: був і джаз у чистому вигляді! Погодьтеся, навіть назва дніпропетровського колективу - «Пасіто» - джазом пахне. Гадаю, естети відзначили чистий дзвінкий голос вокалістки.

Здивував місцевий «Майор Пронін». Навіть не тому, що у списках полтавських бійців рок-фронту давно числився безвісти пропавшим і в програмі фестивалю теж не значився. Просто досі... гм, як на кого, а на мене особисто він справляв не найкраще враження. А цього разу справив не найгірше. Змінилося щось у ньому. Що?.. а важко так одразу сказати, просто спишемо позитивні зміни на звичайний творчий ріст.

Зате зміни «Трансформера» прозорі, аки сльоза: новий гітарист прийшов, і не десь там із вулиці, а легендарних «Краян»! Тож не дивно, що цьогорічний виступ «трансформерів» запам'ятався насамперед забійним гітарним соло.

Щоб закрити тему полтавських музикантів, додам іще: страшенно жалкую, що спізнився і прохукав відкриття «рок-днів». Бо відкривати їх у суботу чомусь доручили гурту «ДМЦ» (він же «Дороги змінюють колір»), а цей колектив у Полтаві не даремно потихеньку переходить у розряд культових. Кажуть, виступ був потрясний. Раз не бачив, то й підтверджувати не берусь, але тим не менше вірю. Вони - такі, вони можуть...

І «Фліт» може, хоча творчість його простенька й невибаглива. Та головне, щоб публіці подобалось. А подобається. Гадаю, симпатії мають бути взаємними. Гучніше публіка вибухала тільки під «Тартак». Положинський сказав, що йому дуже хотілося б пограти тут не 40 хвилин, а хоча б години зо дві. Я зазвичай не сприймаю всерйоз позитивні слова, сказані артистами зі сцени, однак цього разу маю всі підстави вірити. Ну і ще до теми «Тартака»: окрема подяка Андрієві Підлужному, котрому не впадло їхати до Полтави заради одної-єдиної пісні (звісно ж «Не кажучи нікому»). До речі, колись я так само відзначав і самого Положинського, котрий не полінувався теж заради однієї пісні йти на виступ Каті Чілі. Оце, малята, називається «справжня любов до своєї справи» (без іронії). Бо тієї ж таки неділі інший гурт продемонстрував «любов до справи» дещо іншого роду. Який саме гурт?.. а чесно, забув. І навіть згадувати не хочу. Пам'ятаю лише, що Сергій Архипчук (незмінний ведучий фестивалю; про його персону трохи нижче) представив їх як володаря призу глядацьких симпатій на Таврійських Іграх. Я в шоці: ЗА ЩО той приз?!! За двох дівок у купальниках?!! Так для Каховки подібний прикид - цілком буденна річ, а більше нічим сей колектив не запам'ятався. Крім одного й найголовнішого: то був перший за шестирічну історію «Мазепи» виступ без живої музики. Чистий «мінус» (якщо хоч «мінус»; якось не виникало бажання уважніше прислухатися до такого). Як пояснив Архипчук, не доїхала апаратура. От вам і «любов до справи»: хоч під фанєру, та все рівно заспіваємо! І це «рок-день», на секундочку... Агов, де ті хулігани, котрі у 2005-у «Бумбокс» пластиковими пляшками закидали?! Нема хуліганів... Доброзичлива обстановка цього разу складалася. З одним-єдиним винятком: якийсь дурень приніс прапор СРСР і під час виступу сестер Тельнюк із перших рядів майже під самого носа пхав їм той прапор навперемінки з факерами. Хто б сумнівався, чим це закінчиться!.. Міліція?.. а що міліція, з'явилася вчасно, «потерпілого» в «нападника» відібрала, у безпечне для нього місце вивести спробувала. Інша річ, що сам потерпілий замість дякувати ще й правоохоронцям опір вчинити здогадався. Шановні гості фестивалю, не вживайте так багато ... е-м-м-м... дурі всякої, одним словом. (Випереджаючи запитання: я добре бачив обличчя того ідіота ще коли воно було цілим. І ніколи ще не бачив, щоб обличчя бувало таким від природи.)

Щоб не завершати так сумно, повернуся до колоритної постаті Архипчука. Хто хоч раз був на «Мазепі», той певно що залишився при думці «ото дядько гонить!» В залежності від настрою гнати він може на 1) молодих артистів; 2) бувалих артистів; 3) владу; 4) хто під руку трапиться. Цього разу всі два дні відгрібала мерія. На фестивалі вже вкотре збирали гроші на встановлення пам'ятника гетьману Іванові Мазепі; поправте, коли я забув, але в цілому з миру по нитці зібрано вже близько сорока тисяч гривень, Ющенко готовий хоч зараз відвалити значно більше, але полтавські власті не дають свій «одобрямс» на встановлення! От і згадував їх Архипчук «незлим тихим» (а чого кричати, мікрофон же в руках). Проте родзинкою стало спілкування з дівчиною, котра стояла поруч із місцем ведучого й романтично нюхала троянду. Розчулений Архипчук запропонував їй сказати у мікрофон щось про «МcDonald's» (якраз про нього пісня відзвучала). З несподіванки дівчина розгубилась і після короткої паузи видавила:
«Макдональдс форева!» Після чого ведучий забрав мікрофон і громогласно заявив: «У сраці буде ваш Макдональдс, щоб ви знали й не сумнівалися!» Та й то правильно. Все-таки серед спонсорів дійства «Два гуся» фігурували. А мені якось більше «Пузата хата» до душі (де там мій пиріжок з маком за рекламу?!), тільки це вже інша історія...

Автор фото: Liska