«Трансформатор» виявився Львову не по зубам

Завершилася перша частина міжнародного фестивалю нових медіа-мистецтв «Трансформатор». Впродовж п’яти днів у Львові – у бізнес-центрі «Емеральд», Львівському палаці мистецтв та  Центрі  міської історії Центрально-Східної Європи — відбувалися дискусії, аудіо та відео проекти, інсталяції і концерти митців з України, Польщі та Австрії. Підсумовуючи перебіг першої частини фестивалю, організатори зазначають: «Львів – цивілізований, але не культурний. Місто не готове до нових медіа-мистецтв».

Історик мистецтв і співорганізатор «Трансформатора» Андрій Лінік зазначає, що фестиваль не був масовим за відвідуваністю, але тих кілька десятків, які приходили послухати теоретичну програму чи подивитися інсталяції, були не випадковими людьми.

Відкрили фестиваль презентацією тем для дискусій та обговорень, основу яких складали «Місто та електрика» і «Електрика як утопія». Влаштовували презентації, читали лекції та започатковували дискусії Агнєжка Володожко  з Центру сучасного мистецтва Laznia у Гданську, мистецтвознавець Богдан Шумилович, співкординатори «Трансформатора» Лукаш Шаланкєвіч та Андрій Лінік, організатори фестивалю роботів у Відні Валі Гьошль… Олександр Щетинський, знаний у Європі із співпраці із драматургом Андрієм Жолдаком  розповідав про синтез візуального, звукоого та перформативного у мистецтві та презентував фрагмент із забороненої і Україні вистави «Ромео і Джульєтта».

У бізнес-центрі «Емеральд» концертували Любава Сидоренко з «Етюдами старого міста», Алла Загайкевич, Лукаш Шаланкєвіч… Останній разом із Яцеком Мазуром влаштовували також інтерактивну звукову інсталяцію, демонструючи, як видобувати фантастичні звуки за допомогою наприклад касетного плеєра у поєднанні з фотоапаратом, мобільним телефоном чи пультом від кондиціонера…

А побавитися з медіа інсталяціями міг кожен охочий на відкритті інтерактивних проектів у Львівському палаці мистецтв. Свої роботи тут представили Сергій Петлюк (відомий, як автор кросворду на будинку на вул. Сахарова у Львові), Олексій Хорошко та Тамара Грідяєва. 

Зокрема, Сергій Петлюк представив інтерактивну медіа інсталяцію «Inverse» (тобто «інверсія»).  Круглий стіл, вкритий білим хутром. У темному просторі воно освічується у рожевому кольорі… "Кожен, хто бачить це червоно-рожеве хутро, хоче до нього доторкнутися, – каже Петлюк. – Але як тільки людина доторкається до нього, звучить відразлива «музика» і на хутро проектується відштовухуючий відеоряд, де головна роль дісталася власне рукам. Відео, як і музика, мають протилежні асоціації від тих, які виникають, коли вперше потрапляєш до зали і бачиш хутро…»

Олексій Хорошко у своїй інсталяції запропонував відвідувачам погратися з власною тінню. За словами автора, такий момент інтерактивності у Європі присутній вже давно, він же для себе відкриває його лише зараз.

«Це поєднання статичної форми і випадково хаотичного руху навколо неї, – пояснював Хорошко. – Основою інсталяції є відеопотік (зображення водоспаду – авт.). Зображення проектується з двох проекторів по різні боки екрану. Таким чином тінь починає працювати у зовсім інший спосіб, не є чорною плямою, а стає кольором, іншою фактурою, іншою структурою…» 

Що ж до медіа інсталяції Тамари Грідяєвої, то за словами авторки її Representation – це своєрідна гра в структурі, яка досліджує інтерактивні форми розвитку психології сприйняття мистецтва.

Коментар Андрія Лініка, співкоординатора фестивалю «Трансформатор»:

Львів не готовий до нових медіа-мистецтв. У нас є добрі IT–шники і добрі  художники, але між ними бракує синергії. Вони лише зараз починають між собою працювати. Але це складний процес. Навіть якщо їх звести докупи, то або мусить бути інституція, яка підтримуватиме їх співпрацю, або цим повинно зайнятися місто. Львів, на жаль, у цьому не зацікавлений. (Окрім хіба як надати білборди і сітілайти). Та й технічних можливостей у міста немає…