«Трипільські зорі - 2010» і ображені «Zdob Si Zdub»

У Черкасах на фестивалі «Трипільські зорі» було багато кращих світу українського: «Гуляйгород» і Сашко Лірник, «Астарта» і «Йорий Клоц», «Бандурбенд» і «Кораллі». Симпатичним голосистим відкриттям виявився гурт «Варка». А молдавський «Zdob si Zdub», на котрий приїхало, гадаю, більшість фестивальників, зробив зранку саундчек на сцені фесту, а увечері до публіки не прийшов, бо спонсор підвів організаторів і не дав обіцяного гонорару. Сиділи хлопці в готелі і не під`їхали виступити. Хоч публіка старалася – скинулися – шість тисяч зібрали. «Молдавани є молдавани...» – казали зі сцени організатори.

Дівчата-солістки з гурту «Гуляйгород» зійшли зі сцени на травицю і вчили публіку танцювати «Краков`як» тощо. Те, що порадувало мене особисто – одна зі співачок цього гурту є прилучанкою. Була в народному одязі та й у коралях прилуцького регіону. Відспівали-відтанцювали гуляйгородці що аж ух! Тільки фронтменові гурту не варто так кричати-співати у мікрофон, бо своїх природньо голосистих дівчат йому все одно не перекричати.

Сашко Лірник сказав мені, що має вже записаний п`ятий диск казок – он лежить в машині. Буде тиражувати. Ось-ось побачимо в продажу. То такі казки що їх із задоволенням слухаєш, обов`язково вмикаєш гостям і дітям, вчиш географію-історію і з не меншим кайфом цитуєш на щодень.

Солістка гурту «Варка» має добрий харизматичний голос, вміє передавати настрій інтонаціями. Молодець.

Одна з солісток «Астарти» кричала на істинно черкаському фестивалі зі сцени: «Привіт, Чернігів!» Одне слово – блондинка-проффесор.

«Йорий Клоц» повівся найправильніше – спочатку спробував собі наспівати гонорар-на-дорогу-додому (все-таки аж до Львова з Черкас вертатися) внизу на ярмарку, де люди ходили. А потім пішов на сцену. Їхній бандурист-лірник того дня був геть хворий, але відіграли хлопці концерт на славу. І на козі (щось на кшталт української волинки), і на лірі, і на бандурі. Фразою вечора з їхніх уст стало перероблене з жосткого жарту про талібів: «Ало, Янукович? То ми, гуцули». Деякі пісні «Кораллів» мали оновлений вигляд. «Багато нового, хлопці» – казав їм шанувальник. «Ти чув? Нового...» – переморгувалися між собою учасники гурту.

«Бандурбенд» – то такі харків`яни, що всім харків`янам харків`яни. Вишивані реперські капішонки – то є супер, актори-коміки вони неймовірні. Один з солістів гавкає чисто як пес Сірко. Вокал у бандуристки надзвичайний і бандурою вона володіє прекрасно. Ще три родзинки Бандурбенда: баян, дівчинка-ударниця і величезна балалайка.

«Кораллі» зі своєю шикарною величезною трембітою і Вілею, котрий стоїть на бідоні з водою, з фантастичною сопілкою, зі співочим барабанщиком - неймовірно драйвові. Стояли на бідоні, падали на землю і стрибали-стрибали, і грали-грали.

Під вечір на ярмарку зустріла пана Івана Звенигородського. Подарував два CD з піснями «Черкасці» та «Любить…» Слухала. Задумка цікава. Але сира.

Над долиною троянд зі співами-гуками і ярмарком стояла з палаючим факелом в руці Баба Слава. А потім факелами розмахували приборкувачі вогню – було чудове фаєр-шоу. А ще – Театр тіней зі Львова.

А якби не крішнаїти, шукали б ми поїсти довго. Проповідники Крішни готували вегетаріанську кашку, вегетаріанський супчик, смажили чебуреки без м`яса, мали солодощі з кокосової стружки, колотили чай каркаде з лимоном і роздавали бажаючим. Хто підходив брати – кидав гривню-дві-п`ять у коробку. Але більшість нахабніли і їли на халяву.

На ярмарку в долині троянд продавалися вироби найрізноманітніших майстрів. Ми прикупили і суконьки від черкаського модельєра Боліло Андрія, і дерев`яну лопаточку з Петриківським розписом, і ткану плахту та сукню від луцьких майстрів, і прикраси з кераміки та коралу від черкаських та київських талановитих виліплювачів-нанизувачів.