Творча лабораторія "АртПоле"

Другий рік поспіль у Дністровському каньйоні села Уніж, що на Івано-Франківщині впродовж п’яти днів гуляв міжнародний фестиваль «АртПоле».

На території старого колгоспу із чудесним яблуневим садом,  що перетворися на наметове містечко з Дністром біля підніжжя гори фестиваль спільно із глядачами та слухачами творили «звуки та дії у просторі»…

Як і торік, «АртПоле» тішило комфортом, тобто хорошою організацією та прекрасною інфраструктурою. Тепла вода у душах,  чисті туалети, їдальня із смачними зупками-канапками за доступною ціною… Одне слово, все для людей, які, до речі на цей фестиваль приїжджають частенько з дітьми, ба навіть з немовлятами.  На території фесту кожен знаходив собі щось до душі: діти починали день з казкової гімнастики, занять у гуртках з малювання, витинанки, ліпки тощо, в той час як батьки та друзі могли відвідувати заняття екологічної майстерні, репетиції «Як умієм так і пієм оркестра», гончарну студію, заняття з медитації чи грі на барабанах… Діяли майданчики перформенсу та театру, а також кіноклуб. 

Не обійшлося і без овочевого оркестру «Паприкалаба». Одне слово, пропозицій із «ворк-шопів» було вдосталь і на всі смаки. Тут фестивальне життя – це безперервний майстер-клас…

Серед «родзинок» фестивалю –  дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Традиційну акцію  «Антипластик» влаштували «рок-вар’яте» «КораЛЛі», які приплили на «АртПоле» на «плотах», що зробили із пляшок, зібраних на берегах Дністра. 

Втім «КораЛЛі» цього річ були не єдині кому за транспорт до фестивалю слугував «пліт». Сплавлявся по Дністру у напрямку Унежа львівський «Етноклуб набутків», що діє при МО «Дзиґа» спільно із клубом атракцій «Тіні Гардаріки». Добравшись до місця призначення із катамаранів фестивальники побудували еко-етно-сцену на воді, чим створили музичний та водний кач. Відтак щовечора перед основним концертним дійством плавуча сцена об'єднувала музикантів-фестивальників, зокрема  «Гич Оркестр», «Люди Добрі», «Перкалаба», «Кораллі»,   для спільного музикування, а живу музичну енергію — зі стихією води.

Одним із напрямків мистецтва, який уже багато років поспіль не оминає увагою міжнародний фестиваль «АртПоле» є ленд-арт. Свої творіння  цього річ презентували шестеро митців, серед  яких традиційно були Олександр Никитюк і Жанна Кадирова, а також Оленка Костюк, Віталій Кохан, Світлана Гусакова та Артем Зданевич. Втім схоже представлені роботи не всім припали до смаку – мистецтво зрозуміти було не усім підсилу, відтак митцям чи не щодня доводилось трохи відновлювати понищені інсталяції. Але траплялось і навпаки: знаходились й ті, яким до снаги торити  а не руйнувати. Відтак у розпал свята, у фестивальну ніч з суботи на неділю, у рамках «АртПоля»,  проте поза межами його території – на полі обабіч паркінгу з’явилася патріотична інсталяція – велетенський тризуб із кубів стерні, що її за кілька годин до того розкидав трактор. Даний проект викликав не аби-яке зацікавлення фестивальників, які в захоплені фотографувались на його тлі…

Що ж до музичного наповнення фестивалю, то цього річ воно було скромне, але зі смаком. Та чудовим акордом завершення кожного дня. Розтанцьовували фестивальників гурти не лише з України, а й Чехії, Польщі, Білорусі, Фінляндії, Угорщини… Зокрема, зі сцени, що не змінно була «гніздом» фестивалю впродовж п’яти днів лунали львівські «Люди добрі», «Бурдон» та «Гич оркестр», івано-франківські «КораЛЛі», гурт Deši з Чехії, білоруські «Porte Mone», подільські BeBoBul з гуртом Zapaska, польська група Mitch&Mitch, британсько-індійські Тransglobal Underground, одеська Zira разом з Проти ночі та резиденти «АртПоля» з часів «Шешор» – «Перкалаба»…

П.с. прикро лише, що цьогоріч фестиваль був аж надто російськомовним. І не справа у тім, що російськомовних гостей на фесті було більше ніж україномовних – добалакувались дружно усі і без зайвих запитань.  А от меню у їдальні, в якій за часів першого фестивалю в Унежі їжу купували за бофони, цьогоріч переписалось російською :( Не кажучи вже про майстеркласи для дітей...