«Устим-220» – вшанування пам’яті Устима Кармалюка

Звичайно, ми залюбки вшановуємо своїх героїв. Особливо таких, як народний месник Устим Кармелюк. Але якщо нам у справі вшанування допомагають письменники (Сергій Пантюк, Андрій Бондар, Галина Ткачук, Надя Сель) і музиканти (гурти «Самі Свої» (щоправда, у неповному складі) та «Пропала грамота»), то процес стає набагато приємнішим, легшим, щирішим і теплішим.

Хіба що зникає чистота експерименту: невідомо, чиє ім'я насправді привабило всіх, хто прийшов 10 березня до кнайп-клубу «Купідон» – чи то таки Устима Кармалюка, чи когось із зазначених учасників…

Захід вийшов цілком альтернативним. Офіціоз просто не міг прижитися там, де платять за випивку. Усі учасники – було заявлено, що вони будуть причетні до Поділля, де свого часу «жив і працював» Кармелюк – дістали зі скринь ті зразки своєї творчості, які хоч якимось боком дотикатимуться до Устимової постаті. (Слід віддати належне Пантюкові – лише він чесно прочитав два свої вірші, присвячені саме Кармалюкові. Але кожен новий письменник все далі відходив від теми вечора – і закінчилося все взагалі любовними стражданнями Наді Сель. Проте і публіка з кожною хвилиною втрачала тверезість і адекватність, так що сприйнялося органічно і діалектично – ну не можна ж півтори години товкти одну й ту саму воду в ступі?)

Звичайно, письменники більше говорили – про духовну та культурну місію Кармалюка та про те, який вплив на їхнє життя мала ця історично-героїчна постать. А музиканти, природно, говорили менше, зате співали майже про те саме. Якщо знов заговорити про вірність темі, то «За Сибіром сонце сходить» в інтерпретації «Пропалої грамоти» було єдиною даниною традиції. Але, знов-таки, сприйнялося на ура. Та й цікаво було послухати і «подільську народну пісню», і «пісню, яку Кармалюк приніс із Псковщини, коли пішки повертався з Сибіру», і кілька вже авторських пісень «Пропалої грамоти». Та й «Самі Свої» принесли часточку подільського колориту – особливо у пісні про перепливання Дністра.

Врешті-решт, якби Кармелюк був у залі, то напівімпровізований концерт на його честь саме так би і виглядав. І, здається, йому б сподобалося…

Світлини: Олег Новак