Влодко Кауфман: «Ми повезли до Любліна виставку-проблему»

Справжнім проривом для львівського виставкового життя стала демонстрація творів з колекції сучасного мистецтва Люблінського Товариства Заохочення Мистецтв, що створювалася протягом п’яти років та охопила увесь спектр жанрової різноманітності польського мистецтва останнього п’ятдесятиліття.

«Сила мистецтва», яку демонструють видатні польські автори, розмістилася на трьох поверхах свіжовибілених стін Львівського палацу мистецтв, який, схоже, нарешті знайшов істинне використання своїх площ. До деталей продумана, грамотно вибудована експозиція розпочинається вже на цокольному поверсі, кілька квадратних метрів площі якого Леон Тарасевіч зумів перетворити на смугасто-дзеркальний лабіринт сумнівів і зорового обману. Зі слів одного з кураторів масштабного українсько-польського проекту Марціна Ляховського, перший поверх, що занурився у півтемряву, захопили мультимедійні кінематографічні проекції, інсталяції. Тут через «Горизонтальну композицію» Гжегож Ковальський розповідає про затирання індивідуальності і про те, що спроба запам’ятати індивідуальне обличчя піддається незворотному процесу ентропії. Про поступ і водночас примітивне змагання сміливо заявляє Єжи Бересь у роботі «Каток осуду». Пробує відтворити сучасне уніфіковане суспільство у відеоінсталяції «Нью-Йорський марафон» Домінік Лейман, про спотворення образу, розуміння світла за допомогою зору, руху і дотику розмірковує Юзеф Робаковський у роботі «Увага: світло!».

Другий поверх «розкадровується» у відео та фото документаціях перформенсів на найрізноманітнішу тематику, де тіло стає інструментом для передачі глядачеві інформації. Тут про принципи створення світу та генерації форми говорять роботи Єви Зажицької та Лукаша Гловацького. А «Збуджені образи» Лукаш Гловацький створив прямо на відкритті виставки. Так, інсталяція стала результатом перформенсу.

Останній поверх Палацу найкраще освітлений, тож тут розташувалися фотороботи та малярство, пронизані спільною тематикою – зацікавленням митців міським індустріальним простором, що зазнає культурної зміни.

Загалом колекція польського мистецтва демонструє складний, багатовимірний характер мистецтва останніх декад, і є амбіційною спробою сформувати образ історії, а також представити контекст сучасності.

Очевидно, для пересічного непідготованого львівського глядача багато робіт польських митців виглядатимуть, щонайменше, дивакувато. Та треба розуміти, що ці праці створювалися у Польщі ще півстоліття тому, натомість як для України сучасне мистецтво зараз тільки починає відкривати свої двері.

Днями до Любліна вирушила виставка «Український Зріз», що охопила понад сто творів 38-ми українських митців, і яка є першою спробою окреслити українськість в сучасному мистецтві.

Порівнюючи ці два проекти, куратор «Українського зрізу» Влодко Кауфман зауважив: «Люблінське Товариство Заохочення Мистецтва» із цією колекцією привезло нам факт, ми ж повезли до Любліна виставку-проблему. Ми є ще не сформатовані у форматі контемпорарі. Для цього треба час. Наша країна існує неповні двадцять років і до того часу була ізольована інформаційно. Тепер треба обрости, зміцнитися, самовпевнитися, подолати комплекс меншовартості і навчитися себе любити.»