Януш Леон Вишневський: «Люблю міста, де є більше костелів, ніж банків»

Спеціальним зірковим гостем Форуму видавців став професор хімії, що займається молекулярною біологією та пише книжки про жінок та для жінок – один із найпопулярніших авторів сучасної Польщі, який уже 23 роки живе у Франкфурті-на-Майні, Януш Леон Вишневський.

Упродовж чотирьох днів перебування у Львові на Форумі видавців автор-науковець Вишневський встиг ще й погуляти Львовом, побував на ратуші, не відмовляв собі у задоволенні заглянути у кілька церков, пообідати у «Смачній плітці», порозглядати фасад «Гасової лямпи», зазирнути у «Музей ідей», пройтися біля школи, де колись навчався Станіслав Лем, придбати кілька керамічних сувенірів, захоплено фотографувався на тлі Львова; зустрівся і з читачами, а радше – жіночою половиною «буквоїдів», роздавав автографи, терпляче і без зайвої скромності розповідав про себе, науку, як дружину, та літературу, як коханку, а також про своє бажання побути жінкою хоча б один рік.

Проте найголовнішою метою візиту Януша Вишневського була презентація одразу двох перекладів українською мовою, що вийшли у видавництві «Махаон-Україна»: «Аритмія почуттів» та «Самотність у мережі».

«Самотність у мережі» – моя перша книжка. З неї починали знайомити читачів у інших країнах. В Україні ж усе навпаки», – усміхнено дивується автор.

У Львові Януш Вишневський уже вдруге і втретє в Україні. Попри те, як зауважила одна з фанаток-читачок на зустрічі з автором, Львів з’являється у «Самотності в мережі», хоч і з похибкою – автор пише, мовляв, тут немає жодного костела.

– Львів у книзі – це чиста випадковість. Просто Львів – виняткове місто в Польщі. А щодо помилки, то це означає лише одне – що я тоді ще не був у Львові. Тепер же мені здається, що у вас так само багато костелів, як в Польщі. І це добре – люблю міста, де є більше костелів, ніж банків.

А на зустрічі із прихильниками творчості автора-«не письменника» Януша Леона  (так називає себе Вишневський – автором книжок, але не письменником) він розповідав про себе. 

– Дуже шкодую, що не говорю українською, натомість говорю польською, англійською, німецькою, російською, – скромно всміхаючись почав монолог Вишневський. –  Ніколи не думав, що писатиму книжки, бо з самого початку був пов'язаний з наукою. Я – магістр економіки, доктор інформатики, доцент хімії. У мене більше наукових ступенів, ніж у більшості людей в будинку, де мешкаю. У 1997 році через одну жінку мені стало дуже сумно в житі і я нічого не міг з цим смутком зробити. Теоретично я міг піти до психіатра заплатити йому сто євро за розмову, але я люблю розповідати про себе вночі, тому таку розмову я почав вести сам із собою. Сьогодні вона міститься під обкладинкою книжки «Самотність у мережі». Книжка була видана одночасно у двох видавництвах, що не є нормальним. Видавцям здавалося, що вони поділять витрати навпіл. Тим часом ця книжка заробила для них найбільше грошей з усіх польських книжок, що вийшли останні кілька років. Це був 2001 рік, коли я приїхав з Франкфурта-на-Майні, де живу уже 23 роки, до Варшави, то побачив свою книжку у вітринах, ввімкнув радіо – і там теж її читали. Згодом моя донечка вибігла з книгарні вигукуючи: «Татусю, ти переміг Гаррі Поттера!», бо у списку топ-бестселерів було п’ять частин «поттеріани» і «Самотність у мережі». Я став популярним у Польщі, а книжка з’явилася у 15 країнах світу. Підозрюю, що якби зараз я написав кухарську книгу – теж сталася б бестселером.

Нині в українському перекладі Януша Леона Вишневського можна читати «Коханку» (вид. «Фоліо»), «Сцени життя за стіною» та «Бікіні» («Національний книжковий проект»), а також дві новинки від видавництва «Махаон-Україна» – «Аритмія почуттів» та «Самотність у мережі».

Фото Андрія Артима