Yoav привітав український MTV з Днем народження

Третій День народження провісника поп-культури – українського телеканалу MTV – зібрав шанувальників найрізноманітніших музичних жанрів.  Спробували догодити усім: і любителям популярної музики, і альтернативи. Врешті решт, мабуть,  завдяки частуванню від спонсорів усі гості якось перемішалися і весело танцювали і під діджейські сети, і під кавер-версії популярних хітів.

На дві неспівставні частини вечір поділився виходом на сцену хедлайнера – Yoav. Музикант завітав до Києва насамкінець свого світового турне. Його виступ можна внести до переліку найбільш примітних українських музичних подій року, що минає.

Пояснювати, що саме він виконує – справа невдячна. Тут один рецепт – слухати і складати власне уявлення. Ніяких гарантій, що вам сподобається, але потім навряд чи сплутаєте його з кимось іншим. В одному з інтерв’ю Yoav так окреслив свій стиль: «Дарк-поп із вкрапленнями тріп-хопу, хіп-хопу, та електроніки. Всього потроху, але за допомогою однієї лише акустичної гітари». Здавалося б, неймовірне поєднання, та для нього – органічне: співак сам сформувався на перехресті культур. Уродженець Ізраїлю, виріс у Південній Африці, жив у Лондоні, Монреалі, Нью-Йорку. Суворі батьки вимагали від нього обмежити музичні смаки лиш класикою. Потай від них, однак, Yoav цікавився всім, чим завгодно, крім неї. І експериментував. Його перший альбом «Charmed&Strange» побачив світ 2007-го. І приніс йому славу. Навесні 2010-го року вийшла друга платівка «A Foolproof Escape Plan», яка закріпила за музикантом репутацію музичного феномену.

...Задник сцени засвітився монохромним розмитим відеорядом. Yoav вийшов на сцену, привітався. Неспішно зняв взуття. Пальцями ніг вправно щось підлаштував на залишеному на підлозі процесорі, до якого під’єднана гітара.  Зосереджено торкнувся струн. І вже на перших акордах народ в залі заволав від захоплення. Він і його гітара... Моментами хотілося сором’язливо відвести погляд – настільки інтимна ця взаємодія.

В світлі прожекторів на глянцевій поверхні гітари виднілись матові острівці – від виконання стерся лак. Співак долонями відстукує ритм на корпусі, легко гладить гриф, викрешує звук, неначе вогонь, влучними ударами по струнах, щось по-шаманському нашіптує у резонатор інструменту. Наступної миті вже вголос переповідає свої історії в стилі нуар. Емоційно, ніби сперечається з невидимим опонентом, переходить з пронизливо-високого крику на низькі оксамитові ноти. І при цьому ні на мить не збивається з ритму. Він сам є цей ритм. В цей момент одному йому відомо, що буде далі. І він впевнено веде свою розповідь, доводячи її до кульмінації, а публіку до шалу. До останнього звуку.