Зайва вага Оберслему або як поезія перемагає КВН

На вихідних 8-9 грудня відбувся 2 міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Харківська барикада», у рамках якого проходив Перший Відкритий Чемпіонат України зі Слему «Оберслем». Попри грандіозний масштаб події, у пресі вона досі пристойно не проаналізована. Невже все було настільки погано, що учасники вирішили краще промовчати, щоб випадково когось не образити? Бо не секрет, що в Україні критика як на літературу, так і на мистецькі події або позитивна, або, у кращому випадку, нейтральна.

Оберслем від Анатолія Ульянова виглядав дуже грамотно. Хоч і загадковими залишаються обставини відбору учасників. Очевидно, для підтримання традиційної скандальності слему можливо навіть самому ведучому довелося відбирати «писателів», які мають дефекти мовлення, або без проблем можуть зняти штани прямо на сцені. Але в поєднанні зі справжньою поезією все виглядало досить контрастно і позитивно. Позитивно у сенсі – неординарно та відповідало жанру.

До півфіналу вийшов відомий переможець минулорічного слему поет Павло Коробчук, що привіз з рідного Луцька нові тексти, схоже, навіть написані спеціально для слему. Півфіналіст з Луганська Ярослав Мінкін налякав самого ведучого експресією перебинтованої голови та поетичними конвульсіями на сцені. Такому позаздрив би і харківський театр «Дев’ятнадцять».

Фіналістами випадкове журі з залу визначило переможця якогось харківського телеслему Полежаку та досить відомого київського поета Дмитра Лазуткіна. Якщо спрямованість текстів Полежаки на найкращі традиції КВНу та стилізація їх під народний жанр частівок була зрозуміла всім, то поету Лазуткіну ведучий порадив написати хоча б нові тексти, а не читати котрий рік те саме. Зате всі тексти Лазуткіна всі знали ледь не напам’ять. Загалом Ульянов давав дуже влучні характеристики слемерам.

Усе-таки, як у казці, добро перемагає зло. Так і в Оберслемі справжня поезія перемогла Comedy club – Лазуткін 1 балом здолав Полежаку. Чому і порадів Ульянов, який, до речі, весь слем манерою говорити, примовляти та стогнати нагадував дуже Рубі Рота з «П’ятого елементу», але якби Рубі Рот поводився як гетеросексуал.

На фестивалі літературу розбавляли музикою, серед якої були помічені, наприклад, гурти «Контрабас», JAH ПРЕ», «Вертеп». І займався цим ведучий фестивалю уже шкільнопрограмний поет Сергій Жадан. Після слему це ще один спосіб популяризації літератури. До того ж сам Жадан показав ностальгійну за попередніми режимами аудіопоізію разом з гуртом «Собаки в космосі». Юрко Покальчук читав свій повчальний панк, як схарактеризувала пізніше одна з солісток гурту «Сонцекльош», під який фанатіли біля сцени «двотисячники».

Власне самі «двотисячники» всі разом, за словами Олега Романенка, важили рівно 2 тонни. Наступного разу при виданні антології «двотисячників» назву книги з успіхом можна було б змінити з «2 тонни» на «2 км», бо приблизно саме стільки кілометрів верлібрів під час презентації цієї книги було чути на сцені. Верлібровість – це вже тенденція суч.укр.літ.

У програмі фестивалю любителі літератури українського прикордоння могли почути чудову білоруську поезію у виконанні Андрея Хадановича та Марійки Мартисевич з Мінська. Порадували тексти деяких росіян, як, наприклад, філософсько-політичні – Дмитрія Кузьміна та фонетичні вправи Діни Гатіної. Хоча не всі порадували – педофілічну тематику одного з московських авторів заглушив зал, вимагаючи, щоб автор пішов геть зі сцени в якесь інше місце. Мабуть так і має бути на справжньому фестивалі сучасного мистецтва. А скільки відсотків там мистецтва чи НЕмистецтва вирішувати, думаєте скажу Жадану? Ні – вам.

І на прощання – рецепт успішного тексту для слему. Щоб не напружуватися, користуйтеся верлібром: і над римою думати не треба (яку до того ж ще можуть назвати примітивною) і склади не треба рахувати. Тим більше верлібр – це останній крик моди в поезії. Ритм – може бути. Попередників – Семенка, Лорку, Голобородька чи когось із сучасників (Лишегу, Жадана) можете не читати. Почитайте когось зі свої друзів. Опишіть якусь поїздку в маршрутці. Десь всередині тексту (тобто коли стає нудним історія про те, як вас придавили великою сумкою, наприклад, з помідорами) обов’язково вставте мат, але нібито не ви це говорите, а хтось в бусі. А в кінці тексту напишіть про цей самий кінець та завершіть відповідним експресивним слівцем. Так ви станете відомим. Хоча якщо так починають писати всі, то на оригінальність годі й сподіватися.

Фото: Марта Литвиненко з АртВертепу