Журнал «Дніпро» в книгарні «Є»: Літературні посиденьки по-львівськи

Теплого весняного вечора в одній із зал книгарні «Є» за ще теплішими балачками зібралися люди різних смаків, віку та навіть країн, об’єднані спільною небайдужістю до літератури. 26 травня майже літнє надвечір’я згуртувало за одним столом львівських письменників Альбіну Позднякову, Оксану Думанську, Ігоря Павлюка, Катерину Міхаліцину (Оніщук) та редактора відділу прози журналу «Дніпро» Романа Романюка в літературних читаннях і цікавих розмовах про давнє, нове і важливе – літературне й не лише.

Перед початком посиденьок кімната наповнилася дуже різноманітними за своїм виглядом гістьми: поважні пани, бородаті й безбороді, малі щокаті хлоп’ята, гарненькі стильні дівчата й дорослі панії. Почали не з розмов, а з самої літератури. Почали з прозових «Оповідок з жіночої торебки» Оксани Думанської – смачних дамських історій, саме заради яких в книгарню прийшли чимало шанувальниць письменниці. Поезія, тільки-но прийнявши хід вечора в свої обійми, розхвилювала емоційністю творів Ігоря Павлюка, а потім й зовсім розбурхала апетит соковитою «кулінарною поезією» Альбіни Позднякової та тремкими-терпкими віршами Катерини Міхаліциної. З кожним наступним віршем літературний голод і наростав, і тамувався чуттєвими рядками.

За читаннями час пролетів непомітно, а відчуття «голоду» натомість лишилось чимало. Літературна трапеза обірвалась, майстерно й дбайливо піклуючись про здоров’я аудиторії: мовляв, не переїдайте – тамуйте голод смачними поетично-прозовими стравами улюблених авторів вже на сторінках журналу «Дніпро». Проте на цьому читання не закінчились – для багатьох приємним сюрпризом стала поезія «дніпровського» редактора Романа Романюка з вуст автора.

Від літературних читань вечір попрямував до бесід літературно-мистецьких: цікавих, актуальних, часом на болісні теми, але значно частіше розмови текли приємним та веселим руслом, з дотепними жартами «почесної письменницької президії» (так шанувальники жартома полюбляють називати літераторів за довгим столом у книгарні). Активність залу вражала – публіка засипала питаннями. Говорили про нове в наповненні журналу та його нові перспективи на літературному ринку, про надважливу місію виховання й впливу на формування літратурних смаків молодих поколінь, про молодий колектив з купою творчих ідей, про журнальний маркетинг, про художнє оформлення журналу. Іноземним гостям зустрічі було цікаво дізнатися про розповсюдження журналу «Дніпро» закордоном, юним літераторам-початківцям – про про критерії відбору творів для публікації в «Дніпрі». Говорили про життєве, високе й звичне. Завели розмову навіть про... фізкультуру в літературі й футбольну корумпованість. Словом, тематика бесід була дуже різноманітною й цікавою, часом незвичною, але попри те приємною й позитивною.

Зустріч пройшла легко, гладко і... мало. Хотілося ще прози, ще поезії, ще неформальних розмов. Затишних і цікавих посиденьок. Залишається сподіватися на перетворення таких вечорів у товаристві приємних цікавих особистостей та журналу «Дніпро» на добру традицію.