Знайомство харків’ян з Дерешем
2 березня у Харківському національному університеті ім. В.М. Каразіна відбулась довгоочікувана зустріч з улюбленцем молоді, культовим письменником сучасности Любком Дерешом. Цікаво, що 90% публіки становили самі дівчата, переважна більшість з яких були студентками філологічного факультету. Слід зазначити, що через брак фотоматеріалів Любка в Інтернеті, ніхто точно не знав, як виглядає юний талант, тому спочатку помилково прийняли за нього фотографа. Непорозуміння з’ясувалось, коли нарешті з’явився сам Дереш у супроводі Юрка Іздрика – поява останнього, до речі, була доволі несподіваною.
Перш ніж побачити молодого письменника в реальності, цьому передували три прочитані книжки Любка. Подейкували, що Дереш – то лише такий собі популярний бренд, вельми успішний продукт, створений кількома відомими українськими авторами. Мені ж Любко уявлявся скоріше якоюсь фантастичною істотою чи марсіанином, що змушує нас всерйоз повірити в трансцендентальні медитації, подорожі в сновидіннях, існування архе та закрапування плазми. Отже, подумки наша свідомість була готова до всього. На крайній випадок, ми очікували побачити самовпевнену особу з ознаками прогресуючої зіркової хвороби та нескінченними понтами – ще б пак, твори Дереша вже перекладені на кілька мов, і взагалі – «його читає Європа» (як написано в брошурці)…
Проте, на превеликий подив, Любко виявився скромним, трохи невпевненим в оточенні нової публіки, але ввічливим та уважним хлопчиком-інтелектуалом. Харизматичним та з почуттям гумору. Людиною, очі якої випромінюють непідробні щирість, розум та тепло.
Починаючи від самого початку, Дереша буквально засипали клаптиками паперу з питаннями про творчість, уподобання та смаки, а то й записочками особистого змісту.
Любку Дерешу 21 рік, і за плечима в нього економічний факультет Львівського університету. Серед улюблених письменників, безперечно, – Воннегут та Кінг, а з музики – Боріс Грєбєнщіков. Любко зізнався, що з-поміж власних персонажів йому більш за все імпонує Дарця Борхес. Також письменник повідав про новий роман під назвою «Намір», котрий планується до виходу в травні і насичений деякими автобіографічними моментами.
Наостанок Любко зізнався, що в Харкові він уперше, і такої мовчазної, але письмової аудиторії ще не зустрічав. Утім, на всі питання часу не вистачило, і наше колективне прохання пояснити, чим же все-таки завершилася історія про Терезку, залишилось без відповіді. Ну що ж, to be continued…
