Добрий-Вечір: «В Україні є шоу-бізнес-мафія!»

На музиці гурту «Вій» виросло вже не одне покоління, а їхня музика і далі захоплює молодь. Навіть не зважаючи на те, що видано лише два альбоми за майже двадцятирічну історію формації, вони завжди бажані гості на фестивалях чи концертах. Проте, новини про життя гурту практично зовсім не можна почути по телебаченню, а їхні пісні не крутять на радіо. У чому ж причина? Про це, а також про літо, український шоу-бізнес та інші цікаві речі - в ексклюзивній розмові з лідером гурту Дмитром Добрим-Вечором.

- Наскільки насичений рік видався для гурту «Вій»?

Майже все літо в нас пройшло на фестивалях. Від деяких ми навіть були змушені відмовлятись, бо одні фестивалі накладалися на інші.

- А за кордон вас запрошують?

Та в Польщу весь час запрошують. Але просто Польща не цікава. Там більше витрачаєш на проїзд, ніж заробляєш. А просто так, щоб їздити за кордон, не має сенсу.

- Ваш гурт позиціонують як готичний…

Ні-ні-ні... Я думаю, що до готів ми ніякого відношення не маємо. Тому що я ніколи готикою не займався і мені ця культура здається трохи штучною. Особливо коли подивитися на цих всіх дітей, що вважають себе готами. Більш того, визначати те, що ми граємо не наше завдання. Це мають визначати ті люди, які це слухають. Якщо хтось собі вважає, що в нас є щось готичне, то нехай собі так і буде. Але навмисно робити готичну музику ніхто з нас не робив і робити цього не буде.

- А яку музику хотіли грати на початках, коли створювався гурт?

Точно не готичну, бо тоді слово «готик» взагалі навіть не згадувалося (сміється). Але обов’язково музика має бути українською і пов’язаною з нашими коренями. Якщо чесно, я більше знаю, що я не хочу грати. Оце не хочу, оце не хочу, а все, що залишається – хочу.

- Так що ж не хочете грати?

Я не хочу грати традиційну музику. Єдине, що це не дуже вдається, бо все одно до якоїсь традиції воно вертається. Намагаєшся робити більш-менш якесь оригінальне аранжування, але на чомусь воно все одно засноване. Не хотілося грати хард-рок, джаз чи попсу. Просто народну музику теж не цікаво грати. В принципі те, що в нас виходить, те і граємо. Єдине, що я направляю музикантів. Якщо хтось з них тяжіє до одного стилю, то спрямовую його трохи в іншому напрямку.

- Чи можливі якісь музичні зміни в вашому гурті?

Розумієш, я весь час намагаюся грати трохи інше, ніж ми граємо зараз. Правда, воно не дуже виходить… Нас часто питають, чому у нас тільки два альбоми. Це не тому, що немає чого записувати, просто я хочу, щоб якась там концептуальність залишилася, і мені, як то кажуть, не було соромно за кожну пісню. Пісень більше, але все одно існує якийсь відбір. Крім того, я не поет і для мене написати текст – це треба сісти і якось себе до цього змусити. Зізнаюся, мені своєрідно не подобається видавати альбоми. Це як народити дитину: ти її народжуєш і вона вже більше не твоя.

- Ви, до речі, граєте на багатьох музичних інструментах. Деякі із них навіть досить екзотичні. Їх якось вкрапляєте у музику гурту?

Вони весь час вкрапляються в нашу гру. Просто справа в тому, що фестиваль - це солянка, один гурт грає за іншим. Тому досить важко визвучитись. Якби ми взяли всі інструменти, на яких ми маємо грати на концерті, ми б десь тільки півтори години визвучувались. Тому беремо лише конче необхідні інструменти на ту чи іншу пісню. А на записі використовуємо уже багато чого.

- У вас наразі є тільки один кліп на пісню «Хата з краю села». Не думали над виробництвом інших кліпів?

Ну, тут ось у чому справа. Перше видання диску «Хата з краю села» робила така фірма «Темпора». І вони чомусь вирішили, що потрібно зробити кліп на однойменну пісню. Якщо чесно, то мені цей кліп не подобається і я до його виробництва ніякого відношення не маю. Вони самі його зробили дешевим коштом. Я не думаю, що кліпи це якась самоціль. Не хочу витрачати гроші на те, що не потрібно. Адже зняти кліп – це одне. Тут потрібна ще й ротація. І тут все впирається в гроші.

- Тобто на ротацію кліпів ви не хочете витрачати жодних коштів?

Та ні. Якщо б мені хтось подарував мільйон доларів, то я б може витратив їх на це (сміється). Але є багато речей, на які їх краще витратити ніж на ротацію.

- Тоді як гадаєте, за рахунок яких особливостей «Вій» доходить до народних мас?

Музика хороша. І пісні такі ж. Я розумію, що це не дуже скромно, але якби була погана музика, то воно б не доходило. Ну я більше не знаю що сказати з цього приводу. Не буду ж сам себе хвалити (сміється).

- Ви себе можете зарахувати до українського шоу-бізнесу?

Та ні. Який там шоу-бізнес? Якщо взагалі вважати, що шоу-бізнес існує на Україні, то він існує в зародковому вигляді. Тут, як і скрізь, є клани. Є клани політичні, а тут – шоу-бізнесові. Наприклад, ми кілька років намагалися з’їздити на Sziget (один з найпотужніших європейських фестивалів, що проходить на остові в Угорщині – авт.). Проте Сігет не спілкується з музикантами, а лише з фірмами, які їх представляють. В Україні вони чомусь спілкуються тільки з «Лавіною Мюзік». Тому ця фірма поставляє туди тільки свою обойму, тільки тих музикантів, якими вони займаються. Я вважаю, що це клановість і, в принципі, музична мафія.

- Якби у ваших силах було перебудувати українську музичну сцену, кого б ви на ній залишили, а кого б відкинули?

Ну, розумієш, тут має бути, як кажуть, природний відбір. На сьогоднішній день воно йде так, як і має іти. Тому що, як в анекдоті: «Яка країна – такий теракт». Це теж саме. Зробити якісний шоу-бізнес, коли країна не готова до цього, просто неможливо. І на це потрібно не один, два чи три роки. Наприклад, у Росії все для цього було готове ще за радянських часів. Вони ще трохи грошей вклали і все. А в нас цієї структури не було. Тому що все було розраховано і спрямовано на Москву.

- Коли б настав день, що вам дали заслуженого чи народного артиста…

А мені пропонували таке колись. Але потрібно було ділитися. Це ж гроші. Тому я сказав, що мені це не потрібно. От дивися, є там кілька співаків чи співачок, які два роки поспівають і вони вже заслужені. За рахунок чого? А бути такими, як вони, я не хочу. Ну що це за заслужений?! А народний тим більше.

- А яка пісня, яку виконує «Вій», вам подобається найбільше?

Мені дуже подобається пісня з другого альбому «Остання пісня». Але ми її не граємо, бо вона більш джазова. І дуже подобається «Серед поля на весні», але ми теж її не граємо (сміється).