Олександр Васільєв: «Рок-музика – це самотність у великому місті»

Перед тим, як вийти на сцену Львівського фестивалю «Старе місто», вокаліст групи «Сплін» Олександр Васільєв у дружній атмосфері поспілкувався з журналістами, поділився своїми враженнями від міста, і розповів про новий альбом, свої пісні, про сина, картини, поезію і багато іншого. 

Групі «Сплин» вже біля 20 років, як Ви себе уявляєте ще через 20 років?

Я не уявляю і мені все одно, я не знаю, яким я буду через секунду, не те що через 20 років.

У Ваших піснях часто згадується Петербург, те, що саме це місто надихає Вас, а які ще міста Вас надихають?

Мене Львів надихнув, неймовірно, місто дійсно дуже гарне – нагадує і Пітер, і половину Європейських столиць одночасно. Ми вчора чудово провели вечір, гуляли по місту і сьогодні також підемо гуляти.

А що Ви вже встигли спробувати з національної кухні?

Як що? Ясно що український борщ (посміхається), ясне діло, як це – бути в Україні і не спробувати борщу? От горілку ми не пили – дуже жарко, а от хлопці п’ють ваше пиво, хвалили.

Вже всім відомо, що восени Ви плануєте випустити новий альбом, мабуть, є якісь свіжі емоції, оскільки Ви вже зараз його записуєте? Сьогодні будете презентувати його?

Ні, ви розумієте там дуже багато людей і вони не знають цих пісень, і буде важкувато з першого разу. Тому, зазвичай, на фестивалях ми виконуємо найвідоміші пісні, але одну нову пісню ми таки виконаємо.

«Корабль ждет»? «Письмо»?

Ні, не «Корабль», мабуть щось ліричніше, і не «Письмо». Ця пісня має виконуватись уже в сутінках, а зараз ще поки сонце.

А Ви плануєте сольний альбом?

Можливо, якщо назріє – із задоволенням запишу.

З яким альбомом у Вас повязані найтепліші спогади?

Зі всіма альбомами є як теплі спогади, так і якісь негативні. Хоча запис альбому ніколи не був пов’язаний з якоюсь тяжкістю чи зобов’язанням. Ми записували, зазвичай, коли вже назбирувались пісні і відчували, що пора. Цей альбом досить легко і швидко пишеться, ми вже записали все у себе в підвалі і записуємо начисто, я взагалі вражений всіма сроками.

Як, зазвичай, у Вас пишуться пісні? Багато й одразу чи по одній?

Якраз квантами, я можу 2 місяці не писати, а потім одразу ж сісти і написати 5 пісень, а потмі знову чекати два місяці.

А Ви не прослідкували, від чого у Вас залежать ці приступи?

Звісно, багато в чому це залежить від того, що відбувається в житті, а загалом – це як енергія, з уроків фізики вчили, що енергія не розподіляється рівномірними потоками, а швидше згустками – от так і в мистецтві.

Наскільки змінилось відношення в російському шоу-бізнесі за останні 10 років? Чого стало більше? Якщо, на приклад, порівнювати кінець 90-х з сьогоднішнім часом?

Якщо порівнювати не з 90-ми, а швидше з 80-ми, то була одна творчість і практично не було шоу-бізнесу, а зараз стрілка впала в протилежну сторону, на жаль, дуже мало творчості.

 Ви ставите свої пісні сину? Як йому група «Сплін»?

Та нормально, він, доречі, ходить і наспівує багато пісень, я йому ніколи спеціально не ставлю, він запамятовує те, що я репетирую десь на кухні, чи просто наспівую про себе.

В шлюбі Ви вже достатньо довго, як Ви думаєте, можна прожити з однією людиною все життя?

Так, але для того треба час від часу втікати від нього, або щоб вона від тебе. Професія музиканта для цього ідеально підходить (посміхається). А так люди – не космонавти, вони набридають один одному з часом, і все рівно, наскільки б вони не були ідеальними. Хоча, ми от поїхали всього на 3 дні, а я вже дуже сумую. Вчора з ними говорив по скайпу, для сім’ї взагалі дуже важливий постійний контакт.

Ну і стандартно, якісь цікаві випадки з Вами траплялись на фестивалях?

Ну, на кожному фестивалі зазвичай великий бардак, от чим вони запам’ятовуються. Але, навіть, з цим ми навчились боротись – виходимо і виступаємо, просто в своє задоволення.

А що на рахунок сьогоднішнього фестивалю? Можливо, Ви хотіли б когось послухати з інших учасників?

Мабуть ні, ВВ я знаю, Гоголів також, от фіни там рогаті ходять – це цікаво. Я от знаю 2 слова по фінськи, можу з ними привітатись і сказати «дякую». А так я, дійсно, хочу гуляти, та і мені б не дали нікого послухати.

Якось читали, що Ви серйозно захоплюєтесь академічною музикою – Бах, Скрябін, багатьох композиторів згадуєте в інтерв’ю, як розпочалось це захоплення?

Я не захоплююсь Скрябіним, а для загального розвитку шукаю якісь цікаві гармонії. І Скрябін – він швидше навіть не музикант, а світлотехнік, філософ-світлотехнік, він ж кожній ноті присвоїв колір і грав цими кольорами.

Якою музикою Ви ще захоплюєтесь?

В основному нойз: електро, лайв – любий нойз. Це, мабуть все-таки якось відображаєьться на нашій музиці. Я колись наслухався найрізноманітнішого авангарду і зрозумів, що мене вже взагалі нічого не тримає в рамках однієї тональності і всієї цієї структури – куплет, приспів, брідж. Я зрозумів, що можу написати перший куплет, далі приспів який зовсім з ним не зв’язаний, далі буде третя частина, яка ніяк не пов’язана з усіма попередніми.

Ви показали себе також як і художник, як Ви самі ставитесь до цього?

Я показав себе як маляр, і не приховував цього. Ніколи цим не займався, а на мене просто взяли і наїхали – віддавай, кажут,ь свої картини, а то погано тобі буде :).

Деякі критики пишуть, що істоти на Ваших картинах – інтерпретації теми самотності в великому місті. Ви згідні з цим?

Так. В принципі рок-музика – це і є самотність у великому місті. До речі, в цьому плані мої картини стали свого роду продовженням моїх пісень.

Ваш сайт виконаний у вигляді блогу. Ви самі ведете його, чи хтось інший займається його наповненням?

Я сам його наповнюю. Для чого когось просити, коли о 2-й годині ночі хочеться обновити сайт новим матеріалом? Це навіть не спосіб спілкування, я взагалі не хочуть ні з ким спілкуватись, бо тоді я візьму на себе обов’язок, функцію вчителя, гуру чи ще кого-небудь.  А мені, навпаки, хочеться цього уникнути. Прості коли щось зробив – викладаю на сайті. Якщо реакція є, і вона позитивна – радію. Якщо погана – дивлюсь, що я не так зробив, і чи справедлива критика. Якщо так – буду виправляти якнайшвидше.

Такі пісні, як «7/8», «Лепесток», «Император» – реакія на якісь конкретні події?

«7/8» – так, а «Лепесток» – ні. «Император» – і так, і ні. Це назрівало давно, а поштовх дали, звісно ж, вибори.

Ви не думали серйозно зайнятись поезією?

Я не серйозний поет. Будь-які хороші пісні можуть лягти на музику. Якщо ще не лягли – значить, просто, саме їх музика ще не знайдена. Я не пишу вірші як такі. Якщо і приходить поетичний рядок, то він, як правило, приходить одразу разом з мелодією, і бажанням одразу все це розвинути далі.

Ваша пісня «Сын» витримана в мінорній ноті. Для цього були певні причини?

Тому що він на той момент ще не народився. У зв’язку з тим в мене були свої тривоги і хвилювання. Не можна радіти передчасно. Я одного разу порадувався, і втратив.