Катерина Лебедєва: не кожен птах вартий корабля

Без огляду на шифр видавничої серії, «проза» Катерини Лебедєвої не «дитяча», хоч і цілком «сучасна». Всяк тямущий розшифрує в ній клясичні асоціяції з алюзіями на кшталт Джанні Радарі, Льюїса Керрола чи Антуана де Сент-Екзюпері. Бо хіба «Пригоди Цибулино», «Аліса в Країні Чудес» чи «Маленький принц» – дитячі книжки? Якщо так, то «Джалапіта» Емми Андієвської, яку ну дуже нагадує «Птаха Корабель» Катерини Лебедєвої – вже точно не дитяче чтиво.

Отже, екзистенція, а якщо точніше, себто відбігши від вищезгаданих клясиків, то – віртуальна реальність в одній, окремо взятій казці з багатьма розбіжними біговими стежками-доріжками буяє не по-дитячому. Здавалося б, такі кумедні персонажі, як балетмейстер Іван Кажан, кравець Павло Павук, лікар До Доктор, а проблеми, які вони вирішують протягом всієї оповіді, цілком дорослі. То світ урятувати, то закохатися в комп’ютерну програму. Словом, Кафка відпочиває. А ще ж маємо Ларису Лисицю, Північне Сяйво і Садок Вишневий, з уваги на яких відпочивають вже Гайдеґер з Бодріяром. Тут пасував би ще Пошив Чехлов, як у харківця Петра Нейштетера, але це вже буде занадто, оскільки екзистенція оповіді в Лебедєвої без того плавно перетікає у вульгарний, чи пак «казковий», постмодернізм. Обиватель, який не читав «Північне сяйво» Філіпа Пулмана, сказав би «ну звичайний дурдом», але художня література – це не обивательські пересуди чи летючий корабель фантазії, а цілком годящий крам для видавця.

А взагалі казка Лебедєвої дуже життєва. Був собі Птаха Корабель, народний кумир і балагур, улюбленець долі і фаворит жінок. А при ньому – Іван Кажан, козачок-джура, менеджер і просто продюсер. Хтозна, може й заздрісник, а може просто невдячний апологет. Словом, дуже нагадує історію про харківського гуру Валера, схожого на розкішного Птаха Корабля, та його приятеля, вічно зіщуленого Сергія Жадана, який скидається на Івана Кажана. До речі, Валер саме так називає Сергія, уявляєте?

Загалом у книжці Лебедєвої не бракує прихованих сюжетів, мудрих сентенцій, влучних метафор і небуденних афоризмів. Хоча, не бракує також буденних. Чи пак, побутових. Наприклад, щодо поняття «щастя». «Це коли ти готовий до будь-якого вибору, починаючи з найпростішого: життя чи смерть», – вважають у книжці. Якби її герої не були такі метушливі у своєму виборі малих казкових батьківщин і якби питання «життя чи смерти» авторка замінила на традиційне «patria o muerte», то «Птаха Корабель» цілком могла би вийти у патріотичному «Смолоскипі». Але книжка вийшла у видавництві «Грані-Т», тож вищезгадане питання має багатогранну відповідь. Типу нехай розквітають усі квіти, співають різні птахи, а добрячі кораблі супроводжують кожну вашу подорож потаймиру.