Монологи Бланш, або Як у нудний спосіб розповісти сумну історію

Вистава «Трамвай» в режисурі Кшиштофа Варліковського мала відкривати тридцятий фестиваль «Варшавські театральні зустрічі». Ажіотаж був надзвичайно великий. Квитки на три спектаклі розкупили протягом усього п’яти годин. Місяць перед показами організатори намагалися зробити неможливе: забезпечити місцями всіх  VIP– гостей та додати нових місць у залі, що, звичайно, неможливо, зважаючи на здоровий глузд. На жаль, фестиваль у повному обсязі було скасовано за добу до початку через  усенародну жалобу, що була оголошена в Польщі після падіння літака під Смоленськом. Натомість «Трамвай» мав завітати до Варшави.

Кокто та Маре. Велике кохання на екрані та поза ним

Коли вони зустрілися, Кокто було 48, починаючому актору Маре лише 24. Кокто допомагав Маре удосконалювати акторську майстерність. Маре схилявся перед метром, догоджаючи йому і слухаючись його.

Кокто зателефонував і промовив: «Сталася катастрофа». Переляканий Маре летів щодуху.

«Сталася катастрофа, – повторив той. – Я закохався у вас».

Створення Української мережі культурних центрів

Центр культурного менеджменту (Львів) за підтримки Європейського культурного фонду створює Українську мережу культурних центрів, структуру, котра працюватиме над утвердженням лідерської ролі культури у розвитку країни та її цінності у житті кожного з нас.

«3:1»: Іздрик інкорпорейтед

Три жменьки психотропних засобів, або три відомі вже книги Юрія Іздрика, перетворені на таке собі однообкладинкове «Трикнижжя incorporated»? «Острів Крк», «Воццек» та «Подвійний Леон», усі разом – «3:1», повернулися, аби запросити усіх знайомих та незнайомих у кінематографічно-музично-молитовно-брудно-чистий, майже довершений світ автора, а заразом і дошкулити загіпнотизованим псевдо-критикам. Не вірте тим, хто, намагаючись прорекламувати Іздрикове «3:1», називає утворену книгу інтелектуальною грою. Навіть попри ігри зі словами й діями, доповнені численними  іншими іграми, «ігровими» ремінісценціями, іграми візуальними, пунктуаційними, бозна-якими – не можна сприймати Іздрикову прозу як щось, не більше від гри.

Галина Пагутяк: «Навряд чи писатиму ще колись романи…»

У рамках традиційних літ-зустрічей до книгарні-кафе «Кабінет» завітала непересічна гостя – лауреат цьогорічної Шевченківської премії письменниця Галина Пагутяк. Уже сім років авторка паралельно працює в правозахисній організації. Каже, «права людини» для більшості – пусті слова, для неї ж – відкритість світові, повага до кожної істоти – принципи життя...

П’яний лелека верхи на бомбі. Інтерв'ю з Олександром Ірванцем

Рівне — єдине українське місто, про яке у часи незалежності написана не просто книга, а справжній футурологічний роман: «Рівне/Ровно». У цій книзі на наших теренах відтворено ситуацію, знайому будь-якому мешканцеві Берліну: східне Рівне лишилося злиденними радянськими нетрищами, а західне, обнесене прикордонним муром, стало оазою капіталістичного процвітання. Звичайно, що поговорити про реальне місто Рівне варто саме з автором цієї фантасмагорії, — поетом і письменником  Олександром Ірванцем.